Вищий спеціалізований суд України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

суддів: Єленіної Ж.М., Міщенка С.М., Шибко Л.В. розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року в кримінальному провадженні щодо вказаної особи,

У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Указаним вироком, залишеним без змін апеляційним судом,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя м. Дніпродзержинська, (АДРЕСА_1),

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавленні волі на строк 4 роки.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 08 січня 2012 року близько 05.00 год. напроти будинку № 67 по просп. Леніна в м. Дніпродзержинську ударив рукою по обличчю раніше незнайому йому ОСОБА_5, тобто застосував насильство небезпечне для життя й здоров'я потерпілої, і відкрито викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон "Нокіа Xpress music" вартістю 500 грн, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на вказану суму.

Перевіривши доводи наведені в касаційній скарзі, дослідивши додані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Згідно ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що по суті порушує засуджений у скарзі, перегляду в касаційному порядку не підлягають.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя й здоров'я потерпілої (ч. 1 ст. 186 КК України) місцевим та апеляційним судом зроблено на підставі показань потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також даних, що містяться у протоколах слідчих дій та інших матеріалах провадження.

При цьому з оскаржуваних судових рішень убачається, що згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достатності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв'язку, на підставі чого дійшов правильного висновку про кваліфікацію діяння засудженого. Такий висновок суд належним чином детально обґрунтував у прийнятому рішенні.

Наведені докази в сукупності спростовують доводи засудженого у скарзі про відсутність доказів його винності.

Покарання ОСОБА_4 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України. Зокрема, судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого діяння, дані про особу винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. За таких обставин суд визначив ОСОБА_4 покарання у межах санкції кримінального закону, за який його засуджено, проте в мінімальному розмірі.

Призначене ОСОБА_4 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Крім того, аналогічні за змістом доводи засудженого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту слідства та судового розгляду справи були ретельно перевірені апеляційним судом, який для їх спростування з дотриманням вимог ст. 419 КПК України у своїй ухвалі навів належні аргументи.

Даних, які би свідчили, що у справі щодо ОСОБА_4 допущено неправильне застосування кримінального закону чи істотне порушення кримінального процесуального, що перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, не встановлено.

З огляду на викладене обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які свідчать про необхідність скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки з касаційної скарги та доданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, у відкритті касаційного провадження слід відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року щодо нього відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.