Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І., суддів: Кравченка С.І., Пойди М.Ф., при секретарі Шапулі В.В., за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року щодо ОСОБА_6,

Вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2014 року засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с.Просяни Покровського району Дніпропетровської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, інваліда другої групи, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки,

за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання скасовано.

Призначено ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 162 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі частин 1 і 4 ст. 71 КК України за сукупністю вироку Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року та від 06 лютого 2014 року визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

В решті вирок районного суду залишений без зміни.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 не обирався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що 06 січня 2014 року приблизно о 23 годині, у стані алкогольного сп'яніння, незаконно проник до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_7, пошкодивши при цьому вхідні двері до будинку, чим порушив недоторканість житла даної громадянки.

В касаційній скарзі прокурор порушує питання про зміну вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Посилається на те, що при призначенні покарання не враховані вимоги ч. 3 ст. 61 КК України, в якій зазначено, що покарання у виді обмеження волі не застосовується в тому числі й до інвалідів другої групи.

Крім того прокурор зазначає, що ОСОБА_6 вчинив злочин невеликої тяжкості, за місцем проживання характеризується задовільно, є інвалідом другої групи, обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим вважає за можливе призначити останньому покарання за ч. 1 ст. 162 КК України більш м'яке за видом, а саме штрафу у розмірі 850 гривень. А на підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, з урахуванням ч. 3 ст. 72 КК України, призначене ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу у розмірі 850 гривень на користь держави необхідно виконувати самостійно, як і покарання призначене вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який повністю підтримав касаційну скаргу та просив змінити вирок апеляційного суду, перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правильність встановлення фактичних обставин справи та юридична кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 162 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Доводи прокурора про неправильне застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність заслуговують на увагу, оскільки при призначенні засудженому покарання у виді обмеженні волі суд допустив помилку.

Зокрема, з огляду на положення частини 3 статті 61 КК України покарання у виді обмеження волі не застосовується до інвалідів першої і другої групи.

Однак, апеляційний суд постановляючи свій вирок, залишив поза увагою дані про те, що ОСОБА_6, згідно довідки до Акта МСЕК Серія 10 ААБ № 001101 від 10.09.2012 року є інвалідом другої групи по загальному захворюванню (а.п. 44), і всупереч вимогам вищевказаної норми закону призначив йому покарання у виді обмеження волі. Тобто, апеляційний суд неправильно застосував кримінальний закон.

А відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Водночас, на думку колегії суддів, апеляційний суд призначив ОСОБА_6 покарання, яке внаслідок суворості не відповідає тяжкості злочину та даним про особу засудженого.

Відповідно до статей 50, 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне и достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, при цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Так, при призначенні ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 162 КК України, апеляційний суд послався на те, що він раніше судимий, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною яка обтяжує покарання. Також, апеляційним судом враховано вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення у період іспитового строку, призначеного за попереднім вироком.

Однак, апеляційний суд, залишив поза увагою та не врахував те, що засуджений вину свою у скоєному визнав повністю, що дало змогу суду розглянути справу в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України щиро розкаявся, потерпіла не має до нього жодних претензій.

Зазначені обставини, дані про особу засудженого, тяжкість вчиненого злочину, на думку колегії суддів, дають підстави вважати можливим призначити ОСОБА_6, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 61 КК України, за ч. 1 ст. 162 КК України покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією цієї статті, оскільки при цьому не погіршується становище засудженого, а остаточне покарання засудженому необхідно призначити за сукупністю вироків у відповідності з вимогами ч.1 ст. 71 КК України. А з урахуванням положень ч.3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу по цьому вироку та покарання призначене вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки виконувати самостійно.

Таким чином вирок апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 433, 436, 438 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_6 покарання та вважати його засудженим за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, остаточно визначити покарання за сукупністю вироків у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

З урахуванням вимог ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 850 гривень та покарання призначене вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2012 року за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки виконувати самостійно.

У решті вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде проголошено 17 жовтня 2014 року о 9 годині 30 хвилин.