5-3545км14 Про умисне вбивство, скоєне у стані алкогольного сп'яніння, внаслідок конфлікту та з мотивів помсти за спричинену образу - 16.10.2014 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 04 березня 2014 року щодо ОСОБА_7,

Зазначеним вироком засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця селища Коломак Коломацького району Харківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого що немає судимостей в силу ст. 89 КК України,

за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

Вироком суду вирішено долю речових доказів по кримінальному провадженню.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що 28 жовтня 2013 року приблизно о 12 годині, у стані алкогольного сп'яніння, біля магазину в с. Чернечий Яр Диканського району, внаслідок конфлікту та з мотивів помсти за образу спричинену ОСОБА_10 - ОСОБА_9, яка являється співмешканкою останнього, ОСОБА_7 розкладним ножем, який попередньо взяв вдома, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, бажаючи настання смерті ОСОБА_10, з достатньою силою умисно наніс йому один удар ножем у грудну клітину зліва в район життєво важливого органу - серця, спричинивши поранення у виді м'яких тканин грудної клітки зліва. Після цього ОСОБА_7 залишив місце злочину, виконавши таким чином всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця. Однак злочин не було закінчено з причин які не залежали від волі ОСОБА_7, так як останній промахнувся і не влучив в життєво важливий орган серце, а в подальшому потерпілому була надана кваліфікована медична допомога.

Переглядаючи кримінальне провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд встановив, що зібрані по справі докази свідчать про те, що ОСОБА_7 в ході сварки наніс дотичний удар ножем ОСОБА_10 в область грудей, що підтверджується показаннями останніх та висновком експерта № 1961 від 25 листопада 2013 року з якого вбачається, що рана на тілі потерпілого не є проникаючою в грудну порожнину та становить 4 см довжиною, при цьому дане тілесне ушкодження спричинене з незначною силою для його утворення, та є легким тілесним ушкодженням. А тому не свідчить про наявність у ОСОБА_7 умислу на позбавлення життя ОСОБА_10

Таким чином ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 04 березня 2014 року вирок Диканського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2013 року змінено. Перекваліфіковано дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком на 5 місяців.

В решті вирок суду залишений без зміни.

В касаційній скарзі прокурор, порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Просить призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Прокурор зазначає, що суд першої інстанції, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_7 необґрунтовано застосував ст. 69 КК України при призначенні йому покарання. А апеляційний суд безпідставно перекваліфікував злочинні дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 на ч. 2 ст. 125 КК України, тобто застосував закон який не підлягав застосуванню. При цьому, апеляційний суд порушив вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки мотивував своє рішення про перекваліфікацію дій засудженого доказами, які не досліджував безпосередньо, надавши їм іншу оцінку.

На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого подала заперечення в якому не погоджується з доводами касаційної скарги. Вважає ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою, просить її залишити без зміни, а скаргу прокурора без задоволення.

Також, до суду касаційної інстанції надійшла заява потерпілого ОСОБА_10 в якій він зазначає, що немає ніяких претензій до засудженого, зла на нього не тримає, а тому також просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу тільки в частині порушення апеляційним судом вимог ст. 404 КПК України, та вважав за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий апеляційний розгляд, оскільки він без проведення судового слідства перекваліфікував дії засудженого з ч. 1 ст. 115 на ст. 125 КК України; пояснення захисника, яка не погодилась з касаційною скаргою прокурора; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З положень ст. 370 КПК України убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим рішення, є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У свою чергу статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

А відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено в ході апеляційного перегляду вироку.

Зазначених вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Зокрема, як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, залишивши без задоволення апеляційну скаргу прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_7 покарання, на підставі ч. 2 ст. 404 КПК змінив вирок районного суду перекваліфікувавши дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

При цьому, як вбачається з журналу судового засідання та технічного носія інформації на якому зафіксовано судовий процес, апеляційний суд, не провів судового слідства, усупереч законодавчим приписам не дослідив безпосередньо зібраних у справі доказів, а обмежився лише заслуховуванням пояснень засудженого ОСОБА_7, його захисника ОСОБА_6 вислухав думку прокурора, однак фактично дав іншу оцінку доказам по провадженню ніж суд першої інстанції, обґрунтовуючи свої висновки про відсутність в діях ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України та необхідність кваліфікувати їх за ч.2 ст. 125 КК України, тим самим порушив вимоги ст. 94, 95 КПК України, які є істотними, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 412 КПК України.

За таких обставин колегія суддів, вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а отже підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді, суду необхідно відповідно до вимог ст.ст. 94, 95, 439 КПК України дослідити всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, після чого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.