5-3420км14 Про таємне викрадення чужого гаманця із грошима, скоєного за попередньою змовою групою осіб - 16.10.2014 Прийняття

У касаційній скарзі захисника викладено вимогу про скасування судових рішень із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. Обґрунтував вказану вимогу неправильним застосуванням кримінального закону при кваліфікації дій засудженої ОСОБА_6 як таємне викраденя чужого майна, вчиненного за попередньою змовою групою осіб за ч. 2 ст. 185 КК України замість ст. 193 КК України як незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї. Крім того, вказав на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки технічний запис судового засідання суду першої інстанції, що долучений до матеріалів кримінального провадження, неможливо відтворити.

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; ОСОБА_8 - за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; ОСОБА_9 - за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю два роки кожну, з покладенням на них обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2013 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, який діяв в інтересах засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, залишено без задоволення, а вирок суду щодо них - без зміни.

Дані судові рішення щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у касаційному порядку не оскаржуються.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винною і засуджено за вчинений нею злочин за таких обставин.

6 лютого 2013 року, приблизно о 15-ій год. 30 хв., ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою між собою, з метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись в маршрутному таксі, що рухалось по вул. Радісній в м. Одесі, таємно викрали майно ОСОБА_10 При цьому, ОСОБА_9, переконавшись, що її дії залишаються непоміченими для оточуючих, підійшла ближче до ОСОБА_10 і просунувши руку в сумку, таємно викрала в неї гаманець з грошима, після чого передала вкрадений гаманець з грошима ОСОБА_8 Далі ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6 вийшли з маршрутного таксі, де ОСОБА_8 передала вкрадений гаманець ОСОБА_6, яка поклала вказаний гаманець до себе в сумку, спричинивши такими діями потерпілій ОСОБА_10 матеріального збитку на загальну суму 553 грн. В подальшому викраденими грошовими коштами розпорядилися на власний розсуд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності засудженої ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних у провадженні, перевірених у судовому засіданні та наведених у вироку доказах.

При цьому, посилання у скарзі захисника про неправильне застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженої ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, замість ст. 193 КК України як незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї, є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження та нічим не підтверджені. Так, згідно обставин вчиненого кримінального правопорушення, на підставі досліджених судом доказів, зокрема показань свідків, потерпілої, судами встановлено, що у переповненому маршрутному таксі ОСОБА_9 таємно викрала гаманець у потерпілої, що передала ОСОБА_8, та коли разом вийшли з маршрутного таксі вказаний гаманець ОСОБА_8 передала ОСОБА_6, у якої він і був вилучений.

Отже, за встановлених судами обставин кримінального провадження дії засудженої ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Апеляційний розгляд за апеляційною скаргою проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Також судом апеляційної інстанції перевірені доводи захисника про скасування судових рішень з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону у зв'язку з неможливістю відтворення технічного запису судового засідання суду першої інстанції, - вказані доводи аналогічні тим, що наведені ним в касаційній скарзі, та які були визнані безпідставними з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

З огляду на те, що кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень кримінального процесуального закону не встановлено, суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

Судам в порядку п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України рекомендувати внести виправлення у судові рішення в частині написання прізвищ засуджених як "ОСОБА_6" замість "ОСОБА_6", відповідно до даних, що містяться в копіях паспорта ОСОБА_6, свідоцтва про народження ОСОБА_8, свідоцтва про народження ОСОБА_9 та наявності цих копій в матеріалах кримінального провадження (арк. к.п. 126-127, 133-134, 137-138 тому 2).

Керуючись ст.ст. 376, 428, 436 КПК України, суд

Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу її захисника ОСОБА_5 - без задоволення.