Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дембовського С. Г., суддів Крижановського В. Я., Слинька С. С., за участю прокурора Саленка І. В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 жовтня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь

у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, потерпілої ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2014 року щодо ОСОБА_7

Вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2014 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що судимостей не мав,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за пунктами 6, 12, ч. 2 ст. 115 КК України - на строк 10 років із конфіскацією майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 263 КК України - на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна, яке є його власністю.

Згідно з цим вироком ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

ОСОБА_7, переслідуючи особисті та комерційні інтереси товариства "Торговий сервіс", домовився із неустановленими слідством особами з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб убити засновника ТзОВ "Торговий дім Горгани" ОСОБА_8, для чого вони придбали і зберігали без передбаченого законом дозволу у невстановленої особи пістолет, що є короткоствольною вогнепальною зброєю.

ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 12.20 год. ОСОБА_7 разом із невстановленими слідством особами за попередньою змовою з ними групою осіб за заздалегідь розробленим та узгодженим із цими особами планом під'їхали на автомобілі ВАЗ-21093 (державний номерний знак НОМЕР_1), яким керував особисто ОСОБА_7, до перехрестя вулиць Володимира Великого та Котляревського в м. Надвірній Івано-Франківської області, де поруч зі школою знаходився автомобіль "Лексус 470", за кермом якого перебував ОСОБА_10 Вийшовши із салону автомобіля ВАЗ-21093, невстановлена слідством особа тричі прицільно вистрілила в голову ОСОБА_8, повернулася в автомобіль, після чого ця особа та ОСОБА_7 зникли з місця події.

Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_8 цього ж дня о 13.10 год. помер у лікарні.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого та істотні порушення процесуального закону, і просить направити справу на новий судовий розгляд.

Потерпіла та її представник у своїй касаційній скарзі також порушують питання про невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості і просять скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора, а скаргу потерпілої та її представника вважав такою, що підлягає задоволенню, просив скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга потерпілої та її представника підлягає задоволенню, а касаційна скарга прокурора-частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляцію визнано необґрунтованою. Тобто в ухвалі слід проаналізувати всі доводи, зазначені в апеляції, та зіставити їх із наявними у справі доказами, дати на кожен із них вичерпну відповідь.

Як видно з ухвали апеляційного суду, зазначених вимог процесуального закону в цій справі належним чином не виконано.

У поданих на вирок апеляціях прокурор та потерпіла стверджували, що призначення ОСОБА_7 мінімального покарання, передбаченого санкцією відповідної частини інкримінованої йому статті, не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину, його наслідкам, обставинам та відношенню засудженого до вчиненого ним протиправного діяння. При цьому вони посилалися на конкретні обставини та умови вчинення протиправного діяння й поведінку засудженого в ході досудового та судового слідства.

Залишаючи апеляції прокурора та потерпілої без задоволення, апеляційний суд не навів переконливих підстав прийняття такого рішення і не дав вичерпної відповіді на доводи, викладених у скаргах, щодо несправедливості призначеного покарання. При цьому суд послався виключно на дані про особу засудженого, який раніше не судимий, злочин вчинив уперше, позитивно характеризувався, працював, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, хворіє, а також на роль ОСОБА_7 у вчиненні вбивства потерпілого.

Разом із цим суд апеляційної інстанції повною мірою не зважив на ступінь тяжкості вчиненого діяння, його вчинення зухвалим способом у громадському місці біля школи за допомогою попередньо заготовленої вогнепальної зброї, а також на відсутність жодних обставин, які б пом'якшували покарання засудженого. Крім того, суд без наведення належного обґрунтування залишив без уваги думку потерпілої - дружини вбитого про необхідність призначення більш суворого покарання.

Наведене дає підстави вважати, що апеляційний суд формально розглянув справу щодо ОСОБА_7, істотно порушивши процесуальний закон, унаслідок чого ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд, під час якого суду слід належно оцінити всі фактичні обставини справи, дані про особу засудженого та обставини, які мають юридичне значення при визначенні покарання, і прийняти законне та обгрунтоване рішення.

При цьому в разі, якщо за наслідками нового розгляду суд апеляційної інстанції дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в інкримінованих йому злочинах за тих самих обставин та даних про особу винного, то з огляду на тяжкість злочинів, спосіб та умови їх вчинення призначення мінімального покарання, передбаченого санкцією частини інкримінованої засудженому статті, слід вважати явно несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись статтями 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 задовольнити, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, - задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 березня 2014 року щодо ОСОБА_7 скасувати та направити справу на новий апеляційний розгляд.