5-2380км14 Про відкрите викрадення чужого майна - 09.10.2014 Прийняття

України, раніше судимого, останній раз - вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 1 грудня 2010 року за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 147, ч. 2 ст. 355 КК України, на підставі ст. 70 КК України на п'ять років шість місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2013 року звільнено умовно- достроково на один рік сім місяців тринадцять днів, за участю прокурора Таргонія О.В.,

захисника ОСОБА_6,

засудженого ОСОБА_5,

У касаційній скарзі засуджений оскаржує законність судових рішень, постановлених щодо нього, обґрунтовуючи своє прохання тим, що судом неправильно кваліфіковані його дії як відкрите, а не таємне, викрадення чужого майна з проникненням, оскільки потерпілий не бачив самого моменту викрадення грошей. Крім того, вказує на істотні порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, оскільки залишилась без розгляду подана ним заява про відвід прокурору.

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2013 року визнано винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 1 грудня 2010 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців. Вироком суду також вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 8 липня 2013 року, приблизно о 7-ій год., діючи умисно, з метою вчинення крадіжки, проник в належний потерпілому ОСОБА_7 будинок АДРЕСА_1, де, заволодівши грошовими коштами потерпілого в сумі 271 грн, був виявлений потерпілим. Після цього, ОСОБА_5 вирвався від ОСОБА_7 та втік з викраденими грішми з будинку, пробігши близько 400 метрів від місця вчинення злочину, заховався у кущах, де був виявлений та затриманий потерпілим і свідком ОСОБА_8

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 5 листопада 2013 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 задоволено частково, вирок суду щодо нього змінено: перекваліфіковано дії з ч. 3 ст. 186 на ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 186 КК України як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна і призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 1 грудня 2010 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць. В решті вирок залишено без зміни.

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого на підтримку поданої ним касаційної скарги, доводи захисника ОСОБА_6, яка підтримала скаргу засудженого та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Твердження у скарзі засудженого про неправильну кваліфікацію його дій через те, що він скоїв таємне, а не відкрите викрадення чужого майна з проникненням, є безпідставними.

Відповідно до п. 4 роз'яснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" № 10 від 06 листопада 2009 року (v0010700-09) , дії розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

За встановлених судом фактичних обставин провадження дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані судом не як таємне, а як відкрите викрадення чужого майна з проникненням.

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, судом перевірені повною мірою доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо неправильної кваліфікації його дій, аналогічні й тим, що наведені в касаційній скарзі, та які були спростовані з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Безпідставними є твердження засудженого про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції щодо його заяви про відвід прокурору від 20 серпня 2013 року, що не була розглянута судом, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження. Так, ухвалою суду першої інстанції від 22 серпня 2013 року в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про відвід прокурора відмовлено (а.с. 45 тому 2, а.с. 49 та зворот тому 2 журнал судового засідання).

Не підлягає задоволенню і вимога засудженого про звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , оскільки він є інвалідом другої групи, так як відповідно до статті 8 вказаного Закону амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за злочини, передбачені з відповідного переліку, наведеного у пункті "є" цієї статті.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли скасування або зміну постановлених по справі рішень, при перевірці матеріалів кримінального провадження не встановлено.

Керуючись ст.ст. 376, 428, 433, 436 КПК України, суд

Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 5 листопада 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.