Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Романець Л.А., Широян Т.А.,

при секретарі судового засідання Холявчук А.А.,

за участю прокурора Чупринської Є.М.,

переглянула в судовому засіданні вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області Виноградової С.О.

Зазначеним вироком, залишеним без зміни судом апеляційної інстанції,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новомосковська, Дніпропетровської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 19 серпня 2012 року приблизно о 22.30 поблизу магазину "Продукти" по вул. Сучкова в м. Новомосковську на ґрунті особистих неприязних відносин, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на відвернення їх наслідків двічі вдарив ОСОБА_2 у обличчя, від чого той впав на тротуарне покриття та вдарився головою, внаслідок чого отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Прокурор у касаційній скарзі порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і про призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 119 КК та на порушення вимог статей 370, 374 КПК у вироку не дав оцінки та не врахував докази, які підтверджують умисне заподіяння ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Також прокурор вказує, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 419 КПК та не надано оцінки всім доводам апеляційної скарги. Стверджує, що апеляційний розгляд провадження проведено без участі потерпілої, чим порушено її право, передбачене ст. 56 КПК України. Зазначені порушення, на думку прокурора, призвели до призначення засудженому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скаргу прокурора задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За змістом ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою, зазначаються формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, докази, на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, якщо судом приймались такі рішення тощо.

Однак, місцевий суд не дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового розгляду прокурором було змінено обвинувачення з ч. 2 ст. 121 КК на ч. 1 ст. 119 КК, з посиланням на те, що в ході проведення судового розгляду не було встановлено наявність умислу ОСОБА_1 на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2

Між тим, потерпіла ОСОБА_3 у відповідності до положень ч. 3 ст. 338 КПК підтримала обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі за ч. 2 ст. 121 КК.

За результатами розгляду суд кваліфікував дії засудженого за ч. 1 ст. 119 КК та встановив, що умислом ОСОБА_1 не охоплювалося заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, а щодо смерті потерпілого в його діях є необережна вина, оскільки він повинен був і міг передбачати можливість падіння потерпілого і настання від цього суспільно небезпечних наслідків у вигляді смерті.

Між тим, ці висновки є передчасними, зроблені без врахування, аналізу та оцінки всіх доказів у справі.

Відповідно до ст. 94 КПК суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції не здійснив розгляд усіх складових елементів скоєного ОСОБА_1 злочину, не проаналізував та не оцінив докази, а лише перелічив їх у вироку, та належним чином не мотивував своє рішення.

Як зазначено у вироку, суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень на підставі показань засудженого в суді про нанесення потерпілому двох ударів кулаками в голову, з послідуючим його падінням, ударом головою о бетонне покриття та отриманням внаслідок цього тяжких тілесних ушкоджень.

Але, при цьому, поза увагою суду і без відповідної оцінки та досліджень залишились безпосередні обставини вчинення засудженим неправомірних дій та надані стороною обвинувачення докази, а саме:

дані протоколу відтворення обстановки та обставин події від 12 вересня 2012 року за участю ОСОБА_1 про нанесення потерпілому трьох ударів кулаками у голову ( а.с. 74-78);

показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 забіг до магазину, просив допомоги, а ОСОБА_1 гнався за потерпілим, витягнув його за майку з магазину, штовхнув, від чого останній впав, а засуджений продовжував наносити удари ногами по тулу та кінцівкам, при цьому потерпілий був непритомний;

висновки судово-медичних експертиз про наявність у потерпілого численних тілесних ушкоджень, які утворилися від не менше 9 механічних дій, у короткий проміжок часу від дії тупого твердого предмета, або при ударі об такий, якими могла бути рука, зжата в кулак, нога, взута у взуття, або інші тупі тверді предмети з обмеженою контактуючою поверхнею. Смерть потерпілого настала від сукупності ушкоджень як внутрішньочерепних, так і зовнішніх в області голови та обличчя, при цьому розмежування тілесних ушкоджень - які саме призвели до настання смерті в даному випадку неправомочне, так як в таких випадках кожна послідуюча механічна дія збільшувала дію попередньої, тобто сприяла подальшому розвитку внутрішньо мозкових патологічних змін черепно-мозкової травми ( а.с.84-108) тощо.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що рішення суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, зроблено без належної оцінки зазначених обставин, та є передчасним, оскільки більш повне та детальне їх дослідження могло істотно вплинути на правильність кваліфікації дій засудженого.

За таких обставин вирок місцевого суду не можна вважати законним й обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а справа призначенню до нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки апеляційна інстанція під час перегляду справи на зазначені порушення вимог закону уваги не звернула, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути виявлені порушення закону, дати належну правову оцінку всім доказам у справі, перевірити інші доводи касаційної скарги прокурора, та постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином мотивувавши свої висновки.

Керуючись статтями 436, 438 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.