Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів Міщенка С.М., Солодкова А.А., секретаря судового засідання Зінорук В.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 жовтня 2014 року касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12013040710001324 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року.

Вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 7 серпня 2013 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Зелена Балка Широківського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_5 200 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову змінено.

Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Зменшено розмір моральної шкоди до 100 000 гривень.

В решті вирок місцевого суду залишено без змін.

кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Парусова А.М.,

захисника ОСОБА_8,

засудженого ОСОБА_6,

У касаційній скарзі потерпіла порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що апеляційний суд не в повній мірі врахував обставини вчинення злочину та його наслідки, не врахував особу засудженого, його відношення до вчиненого злочину, а тому безпідставно звільнив останнього від відбування покарання з випробуванням.

На касаційну скаргу надійшли заперечення від засудженого ОСОБА_6 в яких він просить залишити судові рішення без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 1 травня 2013 року, приблизно о 20 год. 20 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "ВАЗ" д.н.з. НОМЕР_1 рухався по вул. Косіора в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, порушив п. п. 2.9, 1.5, 2.3 б, 12.3, 12.4, 12.9 б, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9, від якого остання потрапила під трамвай "КТМ5-М3" бортовий номер 408, внаслідок чого отримала тяжкі тілесні ушкодження від яких померла.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши думку прокурора, на підтримання касаційної скарги, засудженого та його захисника, які заперечують проти касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга потерпілої підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції всупереч цим вимогам закону не врахував у сукупності всі обставини, які могли вплинути на його висновки щодо звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Зокрема, колегія суддів погодившись з доводами викладеними в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_6 не дала належної оцінки тим обставинам, що злочин у вчиненні якого визнано винуватим ОСОБА_6 відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а також що вчинений він був засудженим у стані алкогольного сп'яніння. У зв'язку з чим наявність по справі обставин, які пом'якшують покарання та дані про особу обвинуваченого, на які послався суд апеляційної інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи, не дають достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином апеляційний суд при розгляді справи щодо ОСОБА_6 не дотримався вимог закону, і задовольнивши апеляцію, не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги та не навів у своїй ухвалі достатніх підстав, через які визнав її доводи обґрунтованими, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Враховуючи, що зазначені порушення вимог закону можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Якщо під час нового розгляду кримінального провадження не будуть встановлені інші обставини, які можуть вплинути на висновки суду щодо покарання ОСОБА_6, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

Щодо інших наведених в касаційній скарзі доводів, то вони підлягають перевірці при новому розгляді у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.