5-3562км14 Про умисне заподіяння під час сварки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я - 07.10.2014 Прийняття

головуючого - судді Шибко Л.В., суддів Солодкова А.А., Міщенка С.М., секретаря судового засідання Зінорук В.В., розглянула в судовому засіданні в м. Києві 7 жовтня 2014 року касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013010230000188 на вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року.

Вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2014 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року вирок місцевого суду залишено без зміни. Заяву ОСОБА_5 про звільнення її від відбування покарання в силу акту амністії задоволено, звільнено її від відбування покарання призначеного вироком місцевого суду на підставі п. "в" ч. 1 ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" № 1185-VII від 8 квітня 2014 року.

кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Деруна А.І.

У касаційній скарзі засуджена просить скасувати судові рішення у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити провадженням. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що суд поверхово розглянув справу, не в повній мірі дослідив фактичні обставини справи, допустив неповноту та дав неправильну оцінку доказам по справі. Крім того, зазначає, що провадження розглянуто незаконним складом суду, оскільки головуючий, який розглядав справу в суді першої інстанції, перебуває у дружніх стосунках з потерпілою.

У запереченнях на касаційну скаргу потерпіла просить відмовити засудженій у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без зміни.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою у тому, що вона, в ніч з 7 травня на 8 травня 2013 року, перебуваючи по вул. Леніна в смт Муровані Курилівці Вінницької області, в ході сварки з потерпілою ОСОБА_6 заподіяла останній легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який не погодився з доводами касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438, п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалено незаконним складом суду.

Незаконним визнається склад суду, якщо були підстави, передбачені статтями 75, 76 КПК, які виключали участь судді в розгляді справи.

Крім того, як указав Європейський суд у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38).

Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).

Як убачається з наданих касаційному суду матеріалів, під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю, визнання спільним майном подружжя, набутим під час шлюбу та поділ майна суддею Тучинською Н.В., під головуванням якої було постановлено вирок щодо ОСОБА_5, було заявлено самовідвід.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 12 березня 2014 року заяву судді Тучинської Н.В. про самовідвід задоволено. Підставою для задоволення заяви стало те, що головуючий у справі - суддя Тучинська Н.В. тривалий час перебувала у дружніх стосунках з колишнім подружжям ОСОБА_7 та продовжує підтримувати з кожним з них дружні стосунки після розірвання шлюбу, а також, використовуючи такі стосунки, останні неодноразово радилися (консультувалися) із головуючою з різних питань та проблем.

Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п.97 ).

Таким чином, в порушення вимог ст. ст. 75, 76 КПК України, під час розгляду провадження щодо ОСОБА_5, в якому потерпілою є ОСОБА_6, незважаючи на наявність обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді, головуючий по справі в суді першої інстанції - суддя Тучинська Н.В. не заявила про самовідвід, а натомість розглянула провадження та 17 січня 2014 року постановила вирок щодо ОСОБА_5, не забезпечивши при цьому достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності.

На думку колегії суддів, доводи засудженої щодо необ'єктивності та упередженості судді можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки має місце порушення ст. 75 КПК України з урахуванням вищезазначених рішень Європейського суду з прав людини.

За таких обставин вирок місцевого суду не можна вважати законним й обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню, а справа призначенню до нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки апеляційна інстанція під час перегляду справи на зазначені порушення вимог закону уваги не звернула, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути виявлені порушення закону, дати належну правову оцінку всім доказам у справі, перевірити інші доводи касаційної скарги засудженої та постановити законне й обґрунтоване рішення, належним чином мотивувавши свої висновки.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженої задовольнити частково.

Вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 17 січня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2014 року щодо ОСОБА_5 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.