Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Крижановського В.Я., Слинька С.С., Мороза М.А.,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва області від 26 серпня 2014 року,

У касаційній скарзі захисником викладено вимогу про зміну вказаних судових рішень у частині призначення покарання засудженому. Мотивує своє прохання тим, що покарання призначене ОСОБА_5 не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості. Вказує на те, що судами не в повному обсязі враховано особу засудженого, який вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, а також те, що злочин ОСОБА_5 вчинив внаслідок збігу тяжких особистих обставин, а саме: складних житлових умов, важкого матеріального стану, відсутності можливості знайти роботу, сімейної зради, наслідком чого стало вживання алкоголю засудженим тощо. Вважає, що у суду було достатньо підстав для призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, тобто нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 цього Кодексу.

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року визнано винним і засуджено ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 12 854,03 грн матеріальної шкоди та 60 000 грн моральної шкоди; на користь потерпілого ОСОБА_7 - 11 096 грн в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу та послуг банку, а також 50 000 грн матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 3 жовтня 2013 року, приблизно о 17-ій год., ОСОБА_5, будучи у стані алкогольного сп'яніння, прибув за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_8, за адресою АДРЕСА_1, де мав зустріти свою співмешканку. Через незамкнені двері ОСОБА_5 зайшовши у приміщення квартири побачив на ліжку свою співмешканку з потерпілим та на ґрунті виниклих ревнощів з метою заподіяння тілесних ушкоджень умисно наніс ОСОБА_8 декілька ударів кулаками в обличчя, а потім взявши дві ніжки від пошкодженого табурету наніс ними численні удари в область голови, грудей і живота, заподіявши ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала смерть останнього.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва області від 26 серпня 2014 року вирок Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року щодо ОСОБА_5 в порядку частини 2 ст. 404 КПК України змінено. Виключено із вступної частини вироку з даних про особу засудженого слова "неодноразово судимий". В решті вирок залишено без зміни.

Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, додані до неї копії судових рішень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та витребуванні матеріалів кримінального провадження, що є підставою, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, для відмови у відкритті провадження.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 121 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи захисника у касаційній скарзі щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок суворості є необґрунтованими.

Суд вважає, що призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_5, попередження вчинення ним нових злочинів і є відповідним скоєному.

Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_5 покарання суд достатньою мірою врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжким, особу засудженого, який раніше судимий, а також вчинення злочину невдовзі після звільнення з місць позбавлення волі, де відбував покарання за аналогічний злочин (засуджений попереднім вироком суду за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі). Крім того, судом враховано позитивну характеристику засудженого за місцем проживання та те, що він на диспансерних обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває. Як пом'якшуючу вину обставину суд врахував щире каяття засудженого у вчиненому. Обставинами, які обтяжують покарання, суд визнав рецидив злочинів та вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Врахувавши дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини вчиненого, суд призначив засудженому ОСОБА_5 покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, наближене, але при цьому і не в максимальних межах.

Залишаючи апеляційну скаргу захисника без задоволення, в своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи скарги захисника про вчинення ОСОБА_5 злочину внаслідок тяжких особистих обставин та під впливом сильного душевного хвилювання, є безпідставними, оскільки ці обставини досудовим слідством та під час судового розгляду кримінального провадження встановлені не були. Крім того, засуджений у судовому засіданні зазначив про нанесення ударів потерпілому через деякий час після того, як прийшов до нього додому, після вживання спиртного, тобто будучи у стані алкогольного сп'яніння, та про наявність у нього сильного душевного хвилювання не вказував.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, доводи захисника щодо невідповідності призначеного покарання, перевірені судом апеляційної інстанції повною мірою, який відмовив у їх задоволенні з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, суд,

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_5, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 20 травня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва області від 26 серпня 2014 року відмовити.

ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.