Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М., суддів Слинька С.С. та Кравченка С.І., за участю прокурора Сєднєвої Г.Д.,

розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року.

Вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий,

що судимості не мав,

засуджений за:

- частиною 2 статті 342 КК України на 2 роки обмеження волі;

- частиною 2 статті 345 КК України на 3 роки обмеження волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.

Відповідно до статті 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 5 квітня 2012 року о 7 годині 50 хвилин вийшов з квартири АДРЕСА_1, де у цей час до нього підійшов капітан податкової міліції ОСОБА_6, відрекомендувався начальником відділення по обслуговуванню Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції відділу податкової міліції Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції та повідомив про проведення в даній квартирі обшуку на підставі постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 березня 2012 року.

Усвідомлюючи, що ОСОБА_6 є працівником правоохоронного органу та перебуває при виконанні службових обов'язків, ОСОБА_5, намагаючись перешкодити проведенню слідчої дії внаслідок раптово виниклої агресії, почав чинити опір, ображати останнього нецензурною лайкою, розмахував руками, не допускав працівника податкової міліції до квартири та не бажав ознайомлюватися з постановою суду про проведення обшуку.

Під час опору, ОСОБА_5 умисно наніс начальнику відділення по обслуговуванню Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції відділу податкової міліції Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції капітану податкової міліції ОСОБА_6 кулаком руки два удари в голову та заподіяв працівнику правоохоронного органу легкі тілесні ушкодження під час виконання ним службових обов'язків.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просить вказані судові рішення скасувати, а матеріали кримінальної справи направити на новий судовий розгляд. Посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Свої вимоги засуджений обґрунтовує тим, що лише під час апеляційного розгляду справи надано документи на підтвердження службового статусу потерпілого, про яке не був обізнаний інкримінованого йому дня, та доручення на обшук саме йому, не мав умислу спричиняти останньому тілесні ушкодження за необізнаності у виконанні ним службових обов`язків, котрий був у цивільному одязі та несподівано схопив його за руку, при проведенні обшуку на стан здоров'я не скаржився та у справі наявні різні між собою висновки.

Крім того, стверджує про порушення його прав під час досудового розслідування та незаконність дій працівників податкової міліції, що мало прояв у ігноруванні його скарг і клопотань, а також під час судового розгляду справи, відмовляючи у задоволенні його клопотань про призначення додаткової судово-медичної експертизи, та наданні критичної оцінки його показанням, які узгоджуються з іншими доказами. При цьому, вказуючи на упередженість головуючого судді під час розгляду кримінальної справи в суді першої інстанції.

На вказане, як стверджує засуджений, не звернув уваги і апеляційний суд.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги засудженого, вважаючи постановлені у справі судові рішення законними і обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 398 КПК України 1960 року, при вирішенні питань про наявність підстав для скасування або зміни судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370 - 372 КПК України 1960 року. Згідно змісту зазначених норм закону підставами для скасування або зміни судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону, неправильне застосування кримінально закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Так, зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, оскаржуючи вказані судові рішення, посилається, у тому числі на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, неповноту і однобічність досудового і судового слідства, визначення яких дано у статтях 368, 369 КПК України 1960 року, тоді як перевірка цих обставин до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена, у зв'язку з чим колегія суддів виходить з фактичних обставин справи, які були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Разом з цим, перевіркою матеріалів кримінальної справи доводи засудженого не підтвердилися, а висновки судів про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у злочинах, передбачених частиною 2 статті 342, частиною 2 статті 345 КК України, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку та перевірених апеляційним судом доказах, які судами належно досліджені та оцінені.

Зокрема, показання засудженого та свідка ОСОБА_7 щодо необізнаності засудженого про службовий статус потерпілого, який тримав його за руку, та його неперешкоджання проведенню слідчої дії не узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були очевидцями події, як особи, яким доручено проведення обшуку у квартирі засудженого на підставі рішення суду та залучених в якості понятих для проведення вказаної слідчої дії.

На відміну від показань засудженого та свідка ОСОБА_7 показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 щодо подій, які передували нанесенню потерпілому тілесних ушкоджень, та факт пред'явлення останнім службового посвідчення узгоджуються між собою, висновками експертних досліджень та з іншими матеріалами справи, і є послідовними.

І саме неможливість відобразити локалізацію та характер виникнення у потерпілого тілесних ушкоджень за показаннями засудженого і свідка ОСОБА_7, наданих під час проведення з ними відтворення обстановки та обставин події, стверджена експертом у висновку, який засуджений вважає суперечливим з іншими висновками експертів.

Тоді як, саме викладені обставини нанесення тілесних ушкоджень, про які вказували потерпілий, свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_13 під час відтворення обстановки та обставин події, стверджено експертом відповідними механізму, характеру та локалізації виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень та додатковому дослідженню разом з показаннями засудженого не потребували.

При тому, що сумнівів у дорученні саме потерпілому проведення обшуку у квартирі засудженого інкримінованого останньому дня за матеріалами кримінальної справи колегія суддів не вбачає, про що свідчать постанова створення слідчо-оперативної групи, протоколи допитів потерпілого, де встановлювалися його особисті дані, тощо.

Крім того, стверджуваний засудженим характер поведінки потерпілого інкримінованого йому дня шляхом хапання його руки без пред'явлення свого службового посвідчення ні в якому разі не могли бути розцінені ним як протиправні з нанесенням двох ударів кулаком та не можуть слугувати виправданням нанесенню потерпілому тілесних ушкоджень в тому характері, що відображений у висновку експерта.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій припустилися помилки у кваліфікації дій засудженого та неповно або не об'єктивно дослідили докази у справі без належного вмотивування своїх висновків.

Крім того, будь-яких порушень вимог закону під час провадження кримінальної справи, на які вказує засуджений, що зумовили б беззаперечне скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, колегією суддів не встановлено.

Відтак, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статті 394- 396 КПК України 1960 року та пункту 15 розділу 11 Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 26 листопада 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 листопада 2013 року щодо засудженого ОСОБА_5 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.