5-2994км14 Про повторне таємне викрадення чужого майна, розбій та умисне вбивство, скоєне з метою приховати раніше скоєні злочини - 02.10.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 02 жовтня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисників - адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 03 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1

Вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який відповідно до

вимог ст. 89 КК України не має судимості,

за ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;

за ст. 187 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна;

за ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 6, 9 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 вказано обчислювати з 08 травня 2009 року та зараховано йому в строк відбуття покарання перебування останнього під вартою з 25.12.2003 року по 02.01.2004 року.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

Так, ОСОБА_1 в період часу з 23 год. 10 червня 2008 року до 07 год. 11 червня 2008 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу повторно, таємно викрав майно ОСОБА_4, а саме: мобільний телефон "Nokia - 6630", вартістю 1 250 грн. з карткою пам'яті, вартістю 60 грн., та гроші в сумі 200 грн., а всього викрав майна на суму 1 510 грн.

Крім цього, 02 травня 2009 року ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного викрадення чужого майна, приблизно о 23 год. 30 хв. за допомогою металевої арматури проник в будинок ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, де в коридорі будинку заволодів продуктами харчування, та перейшов в іншу кімнату, де почав відшукувати майно, яким можна заволодіти. В цей час потерпіла ОСОБА_5, почувши шум, вийшла в коридор будинку, побачила ОСОБА_1 і стала виганяти його з будинку. Останній усвідомивши, що потерпіла викрила його та може зашкодити йому в подальшому заволодіти майном, з метою подолання можливого опору ОСОБА_5, ОСОБА_1 заштовхав її в спальну кімнату, де здійснив на неї напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілої, став наносити їй чисельні удари руками та ногами по голові та тулубу, спричинивши потерпілій фізичний біль та тяжкі тілесні ушкодження. Свої дії ОСОБА_1 зупинив лише тоді, коли потерпіла впала на підлогу та перестала чинити опір.

Усвідомивши небезпечність вчиненого ним діяння, ОСОБА_1 вирішив допомогти потерпілій і, вийшовши з житлового будинку на подвір'я, в літній кухні взяв два відра з водою та направився в будинок потерпілої. В цей час ОСОБА_5, передбачаючи небезпечність можливих подальших дій ОСОБА_1, вийшла з будинку та спробувала затримати нападника. ОСОБА_1, усвідомлюючи, що потерпіла може викрити його у вчиненні злочину, з метою приховати вчинений ним інший злочин та позбавити життя потерпілу, діючи з особливою жорстокістю, протягом тривалого часу став наносити ОСОБА_5 чисельні удари руками, ногами, відрізком арматури та іншими невстановленими предметами по голові та тулубу. Коли потерпіла намагалась втекти від нападника, ОСОБА_1 продовжував наносити їй удари по тілу на подвір'ї до тих пір, поки остання не впала на землю та втратила свідомість. Впевнившись в тому, що потерпіла ОСОБА_5 не подає ознак життя і не зможе викрити його у вчиненні злочину, ОСОБА_1 припинив наносити їй удари і з місця події зник.

Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілій ОСОБА_5 багаточисельні тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, середнього ступеня тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння, і останні перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_5

Смерть ОСОБА_5 настала о 10 год. 30 хв. 03 травня 2009 року від відкритого зламу кісток склепіння та основи черепа з ушкодженням речовини головного мозку.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 03 квітня 2014 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 змінено: виключено з обвинувачення останнього кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ст. 115 ч.2 п. 6 КК України, - умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів, та посилання суду в мотивувальній частині на кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ст. 185 КК України, - вчинення крадіжки повторно. Вказано вважати засудженим ОСОБА_1 за ст. 115 ч.2 п.п. 4, 9 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі, за ст.ст. 185 ч. 1, 187 ч. 4 КК України - до покарань, призначених судом першої інстанції.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого основного покарання більш суворим та повного складання додаткового покарання вказано вважати засудженим ОСОБА_1 до покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

В іншій частині оскаржуваний вирок залишено без зміни.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та його захисники просять вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий або новий апеляційний розгляд. Вказують на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, оскільки ОСОБА_1 не вчиняв інкримінованих йому злочинів. Крім того, вказують на неправильне застосування кримінального закону судами обох інстанцій та помилкову кваліфікацію за ст. 115 ч. 2 п.п 4, 9 КК України (2341-14) замість ст. 121 ч. 2 КК України і за ст. 187 ч. 4 КК України, з врахуванням висновків апеляційного суду, що корисливого мотиву у діях ОСОБА_1 не було і мала місце ідеальна сукупність злочинів. Зазначають, що на підставі ст. 49 КК України ОСОБА_1 підлягав звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 185 ч. 1 КК України, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув. Вважають, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 377 КПК України 1960 року та належним чином не перевірив усіх доводів їх апеляційних скарг.

Крім того, вважають, що в строк відбуття покарання ОСОБА_1 необхідно зарахувати період його перебування під вартою з 24 березня 2005 року по 27 вересня 2005 року за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України, справу за яким було закрито на підставі ст. 213 КПК України 1960 року.

Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі також зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було допущено порушення вимог ст. 55 КПК України 1960 року, оскільки суддя Підгорна С.П. повторно взяла участь у розгляді справи.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника про обґрунтованість касаційних скарг захисників і засудженого та наявність підстав для скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд, пояснення прокурора про необґрунтованість доводів касаційних скарг та законність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційних скаргах засудженого та захисників, не є відповідно до вимог ст. 398 ч. 1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Вирок та ухвала в частині доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 1 КК України, за епізодом викрадення чужого майна у ОСОБА_4 в касаційних скаргах не оскаржуються,

Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні розбою та умисного вбивства ОСОБА_5 за встановлених судами обставин. На підтвердження винуватості засудженого у вчиненні вказаних злочинів, суд обґрунтовано послався на показання ОСОБА_1 у якості підозрюваного та при відтворенні обстановки і обставин події із застосуванням відеозапису в присутності захисника та прокурора, в яких вказував на обставини вчинення нападу на ОСОБА_5 і умисного вбивства останньої та повністю визнавав свою вину, на показання судово-медичного експерта ОСОБА_6, висновки експертиз та інші зазначені у вироку докази, які перевірив і дослідив та всім зазначеним доказам, які узгоджуються між собою, дав належну оцінку і прийняв мотивоване рішення.

Мотивував суд першої інстанції і необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за пунктом 4 частини 2 статті 115 КК України, зазначивши, що кількість нанесених потерпілій ушкоджень, їх локалізація, спосіб позбавлення життя свідчать про особливу жорстокість в його діях, так як він усвідомлював, що завдає їй особливих страждань. З таким висновком погоджується і колегія суддів.

Доводи засудженого ОСОБА_1 в частині застосування працівниками міліції щодо нього фізичного та психологічного тиску, в результаті чого ним була написана явка з повинною, місцевим судом були перевірені і визнані необґрунтованими. При цьому, суд зазначив, що ці обставини були предметом прокурорської перевірки, за результатами якої постановою прокуратури Чернівецької області від 07 серпня 2009 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції за вказаним фактом.

Доводи касаційних скарг про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 9, 187 ч. 4 КК України (2341-14) , були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції за апеляціями засудженого та захисників і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам справи.

При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 9, 187 ч. 4 КК України (2341-14) , виходячи з встановлених обставин та наявних відповідних доказів, яким була дана належна оцінка та зроблені правильні висновки.

Правильного висновку дійшов апеляційний суд і про помилковість кваліфікації судом першої інстанції дій ОСОБА_1 за пунктом 6 частини 2 статті 115 КК України, оскільки корисливого мотиву у ОСОБА_1 на момент вбивства потерпілої судами обох інстанцій та даних, які б свідчили про заволодіння засудженим майном потерпілої після її вбивства, за матеріалами справи встановлено не було.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано виключив вказівку на кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ст. 185 КК України, - вчинення крадіжки повторно за епізодом викрадення майна ОСОБА_4, так як ОСОБА_1 на час вчинення вказаного злочину відповідно до вимог ст. 89 КК України був таким, який не має судимості.

Не знайшов апеляційний суд і підстав для задоволення апеляції ОСОБА_1 про зарахування йому в строк покарання за вчинені злочини період його перебування під вартою в іншій кримінальній справі, провадження по якій закрито, і таке своє рішення належним чином мотивував.

Апеляційний суд прийняв рішення, належним чином його мотивувавши, та виніс ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Безпідставними є доводи ОСОБА_1 щодо порушення апеляційним судом вимог ст. 55 КПК України 1960 року, оскільки ухвала Апеляційного суду Чернівецької Області від 06 вересня 2011 року, постановлена за участі судді Підгорної С.П., не була скасована касаційним судом і обставини, що виключали б участь вказаного судді в розгляді справи і які передбачені ст.ст. 54, 55 КПК України 1960 року, відсутні.

У процесі перевірки матеріалів кримінальної справи колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації апеляційним судом його дій.

Не погоджується колегія суддів і з доводами касаційних скарг в тій частині, що під час скоєння ОСОБА_1 нападу та вбивства мала місце ідеальна сукупність злочинів, оскільки вбивство вчинене ОСОБА_1 вже після вчинення розбою, з метою приховати вказаний злочин та з особливою жорстокістю і такі його дії правильно кваліфіковані за ст. 187 ч. 4 КК України та ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 9 КК України. Підстави для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 2 КК України за матеріалами справи відсутні.

За таких обставин, доводи засудженого та захисників щодо недоведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним розбійного нападу та вбивства є безпідставними, а об'єктивних даних, які вказували б на вчинення злочинів за інших обставин, або які б вказували на відсутність в діях ОСОБА_1 складів злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 2 п.п. 4, 9 КК України та ст. 187 ч. 4 КК України, колегія суддів за матеріалами кримінальної справи не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Крім того, не підлягав ОСОБА_1 звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 185 ч. 1 КК України, оскільки обов'язковою умовою застосування положень ст. 49 КК України до нього було не вчинення протягом 5 років нових середнього ступеня тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочинів. Проте, ОСОБА_1 скоївши крадіжку 10 червня 2008 року майна ОСОБА_4, менше ніж через рік - 02 травня 2009 року скоїв нові злочини, які є особливо тяжкими.

Покарання, призначене судом ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг і скасування або зміни судових рішень не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 03 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисників - без задоволення.