Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Наставного В.В., Мороза М.А., Слинька С.С.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши в судовому засіданні 02 жовтня 2014 року в м. Києві кримінальне провадження № 42013110000000355 щодо

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за ст. 185 ч. 2 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М.,

у касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - ОСОБА_5 просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_4 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження щодо нього направити на новий розгляд до апеляційного суду міста Києва в іншому складі суду. Вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі внаслідок м'якості, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції уваги не звернув і належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив вирок суду першої інстанції без зміни.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 06 червня 2013 року ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі статей 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за те, що він 20 червня 2012 року приблизно о 02 годині 00 хвилин за попередньою змовою з ОСОБА_6 та двома особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, діючи відповідно до раніше розподілених ролей та переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, з території монастиря в м. Києві по вул. Китаївській, 15/7 таємно викрали скутер "Viper", серійний номер рами НОМЕР_1, вартістю 5 500 гривень, чим спричинили ОСОБА_7 матеріальну шкоду на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 березня 2014 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Вказаним вироком також засуджено ОСОБА_6 судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість касаційної скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_4 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 2 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, суд, призначаючи покарання засудженому та звільняючи його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, послався на обставини справи, дані про особу винного, який характеризується посередньо, на обліках у лікарів нарколога та психолога не перебуває та те, що він раніше неодноразово судимий. Врахував суд першої інстанції обставини, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують його. Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючи ст. 75 КК України, в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу засудженого, який раніше неодноразово судимий, тричі притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти приватної власності та обставину того, що до нього вже раніше застосовувалось звільнення від відбування покарання з випробуванням, умови якого він порушив, вчинивши новий злочин.

Зазначені обставини судом при призначенні покарання належним не враховані і їм відповідна оцінка не дана.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущене судом першої інстанції порушення при призначенні засудженому покарання та залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України, їх ретельно не перевірив та не спростував, відповіді на них не дав, а прийняте рішення належним чином не мотивував.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.

При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України (4651-17) та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 березня 2014 року щодо ОСОБА_4 скасувати і призначити новий розгляд цього провадження в суді апеляційної інстанції.

Ухвала касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.