Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів Крижановського В.Я, Мороза М.А.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні 02 жовтня 2014 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - Коломійця В.С. на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 лютого 2014 року щодо ОСОБА_3

Вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2012 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не має судимості, засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він з 23 год. 18 травня 2012 року по 05 год. 19 травня 2012 року умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи на полі № 33, що розташоване у 12 км від с. Інгулець Білозерського району Херсонської області, за допомогою найнятих ним працівників та транспортних засобів, шляхом демонтажу зрошувальної системи, яка знаходилась на балансі Інгулецької сільської ради, таємно викрав вказане майно на загальну суму 90 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 25 лютого 2014 року зазначений вирок суду за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 змінено.

Вказано вважати ОСОБА_3 засудженим за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та на нього покладено відповідні обов'язки.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості скоєного злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.

Вважає, що апеляційний суд безпідставно застосував положення ст. 75 КК України та таке своє рішення належним чином не мотивував. Зазначає, що часткове відшкодування засудженим завданої злочином шкоди не дає підстави вважати, що засуджений щиро розкаявся у вчиненому, а визнання ним своєї вини відбулося лише під тиском зібраних у справі доказів. Крім того, вказує на те, що апеляційний суд належним чином не перевірив обставину того, що на утриманні ОСОБА_3 перебуває батько похилого віку, який є інвалідом 2 групи.

Заслухавши доповідача, доводи прокурора про обґрунтованість доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_3 та правильність кваліфікації його дій за ст. 185 ч. 3 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильність застосування апеляційним судом ст. 75 КК України та невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо призначеного покарання.

При призначені ОСОБА_3 покарання суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.

Так, суд апеляційної інстанції взяв до уваги те, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_3 визнано винним і засуджено, є тяжким, дані про особу засудженого, який в ході досудового та судового слідства визнав свою вину, та обставину того, що засуджений має на утриманні батька похилого віку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є інвалідом 2-ї групи, і двох малолітніх дітей.

Врахував апеляційний суд і обставину того, що ОСОБА_3 частково добровільно відшкодував заподіяну злочином шкоду.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначити засудженому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, а прийняте рішення належним чином мотивував.

Отже, обставини, на які є посилання в касаційній скарзі прокурора, були належним чином враховані судом апеляційної інстанції при призначенні засудженому покарання, їм дана правильна оцінка, а прийняте рішення є мотивованим. При цьому, у колегії суддів не викликає сумнівів достовірність наданих апеляційному суду засудженим ОСОБА_3 відповідних довідок та копій документів.

Покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Неправильного застосування ст. 75 КК України не встановлено.

Ухвала апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 25 лютого 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.