Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Лагнюка М.М., Орлянської В.І.,

при секретарі Петрикові В.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012030110000010 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Ростов-на-Дону Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

за касаційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 31 січня 2014 року,

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального та істотні порушення кримінального процесуального законів. Вважає безпідставним закриття справи судом апеляційної інстанції за ч. 3 ст. 135 КК України, а призначене покарання - невиправдано м'яким, оскільки ОСОБА_1 не працював, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив тяжкий злочин, наслідком якого стала загибель трьох людей, заподіяну шкоду не відшкодував.

У касаційній скарзі захисник засудженого ставить питання про зміну постановлених судових рішень та призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Зазначає, що виправлення та перевиховання його підзахисного можливе без ізоляції від суспільства. Вказує, що він вину визнав, щиро розкаявся, просив вибачення у потерпілих, позитивно характеризується за місцем проживання. Наголошує, що ОСОБА_1 інвалід з дитинства третьої групи та є інсулінозалежним. Вважає завищеним розмір стягнутої моральної шкоди.

У надісланих запереченнях потерпілі просять відхилити касаційну скаргу захисника.

Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який не підтримав доводи касаційної скарги державного обвинувача і заперечував проти задоволення скарги захисника засудженого; пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка вважала, що апеляційний суд безпідставно закрив кримінальне провадження за ч. 3 ст. 135 КК України і, як наслідок, призначив м'яке покарання; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 15 жовтня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за:

- ч. 3 ст. 286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;

- ч. 3 ст. 135 КК України на 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання 9 років позбавлення волі.

Задоволено цивільні позови прокурора в інтересах медичних установ, стягнуто із засудженого на користь:

- Первомайської багатопрофільної лікарні 1643,57 грн.;

- Попаснянської центральної районної лікарні 2069,02 грн.

Частково задоволено цивільні позови потерпілих, стягнуто із засудженого на користь:

- ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 10774,39 грн. та моральну шкоду в сумі 200000 грн.;

- ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 6842 грн. та моральну шкоду в сумі 200000 грн.;

- ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 6607 грн. та моральну шкоду в сумі 200000 грн.

Вирішені питання про речові докази та судові витрати у провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 31 січня 2014 року цей вирок в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 135 КК України скасовано і кримінальне провадження в цій частині закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу цього кримінального правопорушення.

Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В решті вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 2 годині у темний час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував автомобілем ВАЗ-2121 реєстраційний номер НОМЕР_1. Рухаючись зі швидкістю 70-80 км/год. по автодорозі "Попасна - Врубівка" з боку с. Комишуваха у напрямку м. Лисичанська, проявив безпечність та неуважність, перевищив максимально дозволену швидкість руху, в порушення вимог п. п. 2.3 "б", 2.9 "3", 12.1, 12.3, 12.4 та 12.9 "б" Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) відволікся від керування транспортним засобом, внаслідок чого не впорався з керуванням, не зміг постійно контролювати рух, заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не прийняв та виїхав за межі проїжджої частини, де скоїв наїзд на дерево. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_6 та ОСОБА_7 загинули на місці події, а ОСОБА_8 з отриманими тілесними ушкодженнями була госпіталізована до Первомайської багатопрофільної міської лікарні, де настала її смерть.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України у касаційних скаргах не оспорюється.

Що стосується закриття кримінального провадження по обвинуваченню за ч. 3 ст. 135 КК України, то колегія суддів погоджується з рішенням апеляційного суду з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 135 КК України встановлена відповідальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, якщо такі діяння спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому залишення без допомоги передбачає невжиття особою заходів, необхідних для відвернення небезпеки для життя потерпілого. Злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога.

Перевіряючи правильність застосування кримінального закону, апеляційний суд зазначив, що досліджені у кримінальному провадженні докази спростовують наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України в діях ОСОБА_1, який не знайшов втрачений під час дорожньо-транспортної пригоди телефон і пішов за допомогою до населеного пункту, звідки повернувся зі свідком ОСОБА_9, викликавшим по телефону "швидку допомогу". ОСОБА_8 була госпіталізована до лікарні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 135 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог закону, з урахуванням характеру, ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, наслідком якого стали загибель трьох осіб. Призначаючи покарання засудженому, суд з достатньою повнотою врахував усі обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, особу винного, який є інвалідом третьої групи, раніше притягався до кримінальної відповідальності, не працює, позитивно характеризується за місцем проживання.

Взято судом до уваги і обставину, що пом'якшує покарання, - часткове визнання вини та ту, що його обтяжує, - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Врахувавши всі обставини справи в їх сукупності, поведінку засудженого після вчинення злочину та його ставлення до вчиненого, думки потерпілих, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 лише в умовах ізоляції від суспільства, призначив покарання у межах санкції статті обвинувачення.

На думку колегії суддів, призначене основне та додаткове покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК України є справедливими та сприятимуть перевихованню ОСОБА_1 та попередженню вчинення ним нових правопорушень.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Попаснянського районного суду Луганської області від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 31 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого та прокурора - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.