Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,

суддів: Романець Л.А., Широян Т.А.,

при секретарі судового засідання Петрику В.В.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

переглянула в судовому засіданні ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області Виноградової С.О.

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гибалівка, Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 45 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду вирок змінено, перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 2 на ч. 1 ст. 286 КК та призначено покарання за цим законом у виді обмеження волі на строк 2 роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3 ст. 76 КК.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину за таких обставин.

12 січня 2013 року о 19.40 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ВАЗ-21063" та рухаючись по правій смузі руху по вул. Дніпровській в м. Павлоград зі сторони м. Донецька у напрямку м. Дніпропетровська зі швидкістю 30 км/год на мосту через річку "Вовча" не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки та стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не маючи будь-яких перешкод технічного або фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, не впорався із керуванням автомобіля "ВАЗ-21063", внаслідок чого допустив зіткнення з колесовідбійним брусом, чим грубо порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) .

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "ВАЗ-21063" ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді - закритої рани у лобній частині голови з набряком м'яких тканин, садна лобної області, синці в області очей, набряк в області носу та лівої половини обличчя, перелом кісток носу без зсуву кісткових уламків.

В результаті загоєння забитої рани у лобній області сформувався рубець, який на момент проведення комісійної судово-медичної експертизи, дуже помітний, місцями щільний на дотик та зрощений з підлеглими тканинами.

На час проведення комісійної експертизи, рубець у потерпілої ОСОБА_2 є невиправним і для його усунення потрібне оперативне втручання (косметична операція). Зазначене ушкодження може бути розцінене як тяжке, що знівечило обличчя.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. На обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на необґрунтовану перекваліфікацію дій засудженого з ч. 2 на ч. 1 ст. 286 КК. При цьому вказує, що апеляційним судом не була дана належна оцінка висновку комісійної судово-медичної експертизи, показанням експертів та іншим доказам у справі про наявність у потерпілої непоправного знівечення обличчя. Зазначає, що суд всупереч вимог статей 370, 419 КПК не виклав в ухвалі обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК та не врахував, що обов'язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності за частиною першою даної статті є заподіяння внаслідок злочинних дій обвинуваченого потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тоді як потерпілій заподіяно легких тілесних ушкоджень. Стверджує, що судом в порушення п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК не мотивовано підстави для зменшення розміру моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скаргу прокурора задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Виходячи з положень, викладених у ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції перевіряє рішення суду першої інстанції з точки зору його законності і обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам. Відповідно обсяг розгляду в суді апеляційної інстанції має бути таким, щоб він дозволив усунути неповноту чи однобічність судового слідства суду першої інстанції і постановити законне і обґрунтоване рішення.

Як вбачається з кримінального провадження, апеляційний суд переглянувши вирок місцевого суду за апеляційними скаргами засудженого та представника потерпілого дійшов висновку про те, що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував усі обставини скоєного ОСОБА_1 правопорушення та безпідставно дійшов висновку про те, що порушення ним правил безпеки дорожнього руху призвело до спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до положень закону, тяжке тілесне ушкодження, яке полягає у непоправному знівеченні обличчя, має місце тоді, коли ушкодження обличчя, будучі непоправним, надає обличчю огидного, потворного вигляду. При цьому обов'язковим є наявність двох ознак: непоправності ушкодження і знівечення обличчя.

Оцінивши зовнішній вид потерпілої на момент судового розгляду, апеляційний суд встановив, що наявний на лобі у потерпілої ОСОБА_2 рубець лінійної форми є невиправним, однак виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, він не придає її обличчю огидного, потворного вигляду. Виходячи із зазначеного, колегія суддів апеляційного суду обгрунтовано вказала про безпідставне визнання судом першої інстанції отриманих тілесних ушкоджень тяжкими. З даним твердженням погоджується й колегія суддів, виходячи з наявних у кримінальному провадженні фотознімків потерпілої до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Твердження прокурора у касаційній скарзі про неврахування судом висновків судово-медичної експертизи є безпідставними, оскільки як суд першої так і апеляційної інстанцій послався на висновок судово-медичної експертизи, відповідно до якого рубець на лобі у потерпілої є невиправним і для його усунення потрібне оперативне втручання (косметологічна операція). Однак, експерт не кваліфікував ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним, а встановлюється слідчим і судом, про що зазначено у висновках експертизи.

За таких обставин рішення апеляційного суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, є правильним.

Між тим, як обгрунтовано зазначив прокурор у касаційній скарзі, встановивши відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, апеляційний суд безпідставно перекваліфікував його дії на ч. 1 ст. 286 КК, не врахувавши, що відповідальність за даним законом настає у разі, якщо порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Оскільки, відповідно з висновками судово-медичної експертизи ОСОБА_2 заподіяно легкі тілесні ушкодження ( а.с. 66-74) в діях ОСОБА_1 відсутній склад зазначеного злочину.

Враховуючи наведене, відповідно з вимогами ст. 440 КПК судові рішення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню із закриттям кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з встановленням відсутності в його діянні складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.

Оскільки судові рішення скасовуються і в частині цивільного позову, доводи прокурора про неправильне вирішення цивільного позову не підлягають розгляду, а потерпіла має право звернутися з позовом про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 433- 436, 440 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 травня 2014 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК у зв'язку з відсутністю в його діянні складу злочину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.