Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сахна Р. І.,

суддів: Міщенка С. М., Пузиревського Є. Б.,

при секретарі

судового засідання Зотові О. В.,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013240250000072 від 24 січня 2013 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Черепова Хмельницького району Хмельницької області, проживаючого АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК судимостей не має,

за ч. 2 ст. 307 КК,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Рижулинці Хмельницького району Хмельницької області, проживаючого АДРЕСА_2 у тому ж селищі, такого, що судимостей не має,

за ч. 2 ст. 307 КК,

за участю

прокурора Деруна А. І.,

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи своє прохання, прокурор вказує на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачувались у збуті особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, що є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а тому кваліфікація їх дій за ч. 1 ст. 307 КК є не допустимою. Також прокурор зазначає, що при призначенні засудженим покарання місцевий суд незаконно застосував ст. 69 КК оскільки у вироку зазначено лише одну обставину, що пом'якшує покарання.

У касаційній скарзі та доповненні до неї захисник засудженого

ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_3 скасувати, а вирок місцевого суду змінити та звільнити його підзахисного від відбування покарання з випробуванням на підставі

ст. 75 КК. Обґрунтовуючи своє прохання, захисник вказує на те, що при призначенні покарання з його реальним відбуванням суд достатньою мірою не врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання, особу засудженого та ступінь тяжкості вчиненого злочину.

У запереченні на касаційну скаргу прокурора засуджений

ОСОБА_2, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок апеляційного суду в частині призначення покарання змінити звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2013 року засуджено:

ОСОБА_2 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки із конфіскацією майна, яке є його власністю, окрім житла.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки із конфіскацією майна, яке є його власністю, окрім житла;

ОСОБА_3 до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією майна, яке є його власністю, окрім житла.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців із конфіскацією майна, яке є його власністю, окрім житла.

Вирішено питання про стягнення судових витрат і про долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за наступних обставин.

23 квітня 2013 року приблизно о 16.10 год. ОСОБА_2 на вул. Кам'янецькій, 117 у м. Хмельницькому неподалік зупинки громадського транспорту "Пам'ять Героїв" збув ОСОБА_5 особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 3,6 г.

Крім того, 25 травня 2013 року приблизно о 19.40 год. ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 на вул. Кам'янецькій, біля будинку № 22/1, у тому ж місті, збули ОСОБА_5 канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 1,87 г.

Крім того, 10 квітня 2013 року приблизно о 23.00 год. ОСОБА_3 на вул. Шкільній, у с. Рижулинці Хмельницького району Хмельницької області неподалік місцевого будинку культури, збув ОСОБА_5 канабіс, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 4,84 г.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення державного обвинувача, який повністю підтримав касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_3 вважав необґрунтованою, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах і запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Необґрунтованими колегія суддів вважає доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК.

Відповідно до ст. 65 КК особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини КК (2341-14) за вчинені злочини, визначаються ст. 69 цього Кодексу.

Під час перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що при призначенні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання суд врахував ступінь тяжкості, обставини вчинення, обставини, що пом'якшують покарання обвинувачених - щире каяття, повне визнання своєї провини. Суд також врахував дані про особи винних.

За таких обставин місцевий суд із дотриманням вимог ст. 65 КК дійшов правильного висновку про призначення засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК, мотивувавши у вироку свої висновки належним чином. Підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК, про що йдеться в касаційній скарзі захисника колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, орган досудового слідства обвинувачував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у незаконному зберіганні та перевезенні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, а також у повторному вчиненні таких дій, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.

Проте місцевий суд, провівши судовий розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, кваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 крім ч. 2 ст. 307 КК ще й за ч. 1 ст. 307 КК, що у даному випадку є недопустимим.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що постановлені у кримінальному провадженні судові рішення підлягають зміні, а кваліфікація дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 307 КК і призначення їм за цим законом покарання - виключенню. Крім того, виключенню підлягає також рішення про призначення засудженим покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 434, 436, 438 КПК, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора та захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2013 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити, виключити з цих судових рішень засудження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 307 КК та застосування ст. 70 КК до кожного.

Вважати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засудженими за ч. 2 ст. 307 КК до покарання визначеного судом першої інстанції у виді позбавлення волі на строк 4 роки та 3 роки 6 місяців відповідно, з конфіскацією майна обох, крім житла.

Ухвала касаційного суду набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.