Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Солодкова А.А., суддів: Шибко Л.В., Британчука В.В., з участю прокурора Лисого С.Л., засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1,

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який народився та проживає у АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості, засуджено: за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вирішено питання про заявлені цивільні позови та речові докази у кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінено.

Виключено з мотивувальної частини вироку посилання на наявність у ОСОБА_1 судимості та зазначено, що він в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, та у формулюванні обвинувачення за епізодом таємного викрадення майна ОСОБА_3, посилання на повторне його вчинення.

З урахуванням внесених змін, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, за наступних обставин:

21 листопада 2012 року близько 5 години ранку ОСОБА_1, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2, розбивши скло в задніх правих дверцятах автомобіля "Део Ланос", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, таємно викрав із салону автомобіля майно, належне ОСОБА_3, на загальну суму 1040 грн;

25 листопада 2012 року близько 22 год. 00 хв., ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_3 розбив скло автомобіля "Фіат Кубо", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та повторно таємно викрав із салону автомобіля майно, належне ОСОБА_4, на загальну суму 1500 грн;

06 грудня 2012 року близько 5 години ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_4 розбив скло автомобіля "Шевроле Авео", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, та повторно викрав з автомобіля майно, належне ОСОБА_5, на загальну суму 500 грн;

14 грудня 2012 року близько 4 год. 30 хв. ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_5, розбив скло автомобіля "Фіат Добло", державний реєстраційний номер НОМЕР_4, та повторно таємно викрав майно ОСОБА_6 на загальну суму 1515 грн;

19 грудня 2012 року близько 3 години ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_6 з салону автомобіля "Тойота Корола", державний реєстраційний номер НОМЕР_5, повторно викрав майно, належне ОСОБА_7, на загальну суму 400 грн;

10 січня 2013 року близько 4 години ранку біля будинку АДРЕСА_7 з салону автомобіля "Фіат Сідічі", державний реєстраційний номер НОМЕР_6, ОСОБА_1 повторно викрав майно ОСОБА_8 на загальну суму 700 грн;

12 січня 2013 року близько 2 год. 30 хв. ОСОБА_1 за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, біля будинку АДРЕСА_8 із салону автомобіля "Опель Астра", державний реєстраційний номер НОМЕР_7, повторно таємно викрали майно, належне ОСОБА_9, на загальну суму 1050 грн.

Крім того, 24 листопада 2012 року близько 4 год. 30 хв. ОСОБА_1 біля будинку АДРЕСА_9 із салону автомобіля "Мітсубісі Лансер-9", державний реєстраційний номер НОМЕР_8, намагався викрасти майно, яке належало ОСОБА_10, але свій злочинний намір не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий ОСОБА_11

У касаційній скарзі прокурор просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме невідповідністю тяжкості призначеного покарання особі ОСОБА_1 внаслідок м'якості. Вказує на те, що судом неправильно застосовано ст. 75 КК України та звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

На касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_1 подав заперечення, в яких наводить доводи щодо законності і обґрунтованості судових рішень, просить залишити їх без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який просив залишити судові рішення без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення, думку прокурора, який не підтримав касаційну скаргу, прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 185 КК України, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Покарання згідно з ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не лише кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішення судами питання про призначення ОСОБА_1 покарання, з урахуванням змін, внесених ухвалою суду апеляційної інстанції, із застосуванням ст. 75 КК України, відповідає наведеним вимогам Закону.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх належність до категорії середньої тяжкості, обставини справи, розмір викраденого майна. Також, суд зважив на особу ОСОБА_1, який позитивно характеризується за місцем проживання, навчання та роботи, де за короткий час отримав підвищення за посадою, відшкодував завдану шкоду потерпілим, має незадовільний стан здоров'я, є інвалідом третьої групи, мешкає з матір'ю, яка є інвалідом другої групи.

Разом із тим, суд також урахував обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття, сприяння розкриттю кримінальних правопорушень та відсутність обставин, що його обтяжують, й дійшов правильного висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

Твердження прокурора про те, що суд при застосуванні ст. 75 КК України залишив поза увагою вчинення ОСОБА_1 у минулому аналогічних злочинів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в силу закону він є таким, що не має судимості.

Таким чином, призначене ОСОБА_1 покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, якої ОСОБА_1 не уникав за вчинені ним кримінальні правопорушення, а також другорядну роль кари як мети покарання, його поведінку за період кримінального процесуального провадження, колегія суддів вважає, що наведені в касаційній скарзі доводи про неправильне застосування кримінального закону й невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, є необґрунтованими, у зв'язку з чим підстав для скасування судових рішень, як про це ставить питання прокурор, не вбачає.

Таке рішення не суперечить вказівці касаційного суду, висловленій в ухвалі колегії судді судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2014 року про м'якість призначеного ОСОБА_1, із застосуванням ст. 75 КК України, покарання, оскільки з'явилися нові обставини, що пом'якшують покарання та дані про його особу, які не були враховані, та які вказують на можливість виправлення засудженого і попередження нових злочинів без ізоляції від суспільства.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 376, 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у судовому провадженні в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.