Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С., суддів Мороза М.А., Дембовського С.Г., за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні 25 вересня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 23 червня 2010 року о 02 год. 30 хв., знаходячись у квартирі за місцем свого проживання у м. Запоріжжі, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно з метою завдання тілесних ушкоджень завдав своїй колишній дружині ОСОБА_6 удар кухонним ножем в область обличчя, спричинивши останній наскрізне поранення з краю нижньої губи з переходом на праву щоку, яке має характер невиправного знівечення обличчя та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію його дій, істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону. Стверджує, що судом не виконано вказівки апеляційного суду при попередньому розгляді справи та не взято до уваги наявність протиріччя між висновками судово-медичних експертиз та лікаря-спеціаліста. Указує, що судом на порушення вимог закону призначено більш тяжке покарання, ніж за попереднім вироком. Вважає призначене покарання занадто суворим. Просить змінити судові рішення та перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 125 КК України та закрити провадження на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, а у разі визнання судом достатності підстав для кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України - застосувати ст. 75 КК України та призначити покарання, не пов'язане з його реальним відбуттям.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав судові рішення законними та обґрунтованими і просив залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю й неповнотою досудового та судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі і ретельно досліджених судом доказах, і є правильним.

Доводи у скарзі засудженого про те, що судом не виконано вказівки апеляційного суду, зазначені в ухвалі від 21 січня 2013 року, є безпідставними. Так, судом апеляційної інстанції скасовано попередній вирок, оскільки з його змісту не вбачалося, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що обличчя потерпілої знівечено. При новому судовому розгляді судом досліджено дані висновку комісійної судово-медичної експертизи, показання експерта ОСОБА_8 і спеціаліста в області пластичної та реконструктивної хірургії ОСОБА_9, фотографії, з яких убачається, що ушкодження на обличчі потерпілої ОСОБА_6 завдані гострим ріжучим предметом, яким могло бути лезо ножа, являються непоправними і надають обличчю потерпілої знівечення, оскільки порушено рух м'язів обличчя (міміка), асиметрія при розмові та посмішці. Рубець на обличчі потерпілої з часом зменшився, однак повністю не зник, для цього необхідна косметична операція.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано вірно.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Твердження у скарзі засудженого про те, що судом порушено вимоги ст. 375 КПК України, оскільки йому призначено більш суворе покарання, ніж за попереднім вироком, є безпідставними.

Так, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 21 січня 2013 року зазначив, що не має можливість перевірити доводи апеляцій прокурора та потерпілої щодо м'якості призначеного покарання у зв'язку з необхідністю першочергового вирішення поставлених в ухвалі питань щодо кваліфікації вчиненого ним злочину.

З вироку убачається, що суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини справи та дані про його особу. Зокрема, суд узяв до уваги те, що ОСОБА_5 вчинив умисний тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, вину не визнав та не розкаявся, завдану шкоду не відшкодував, раніше не судимий, не працює, має на утриманні малолітню дитину, однак згідно даних виконавчої служби має заборгованість по аліментах на дитину понад 22 000 грн., а також думку потерпілої, яка просила про призначення суворого покарання.

Тому призначене ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України, ближче до найнижчої, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірено й спростовано.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, його касаційну скаргу - без задоволення.