Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С., суддів Мороза М.А., Дембовського С.Г., за участю прокурора Таргонія О.В.

розглянула в судовому засіданні 25 вересня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ст. 197 КК України до 850 грн. штрафу в дохід держави.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2013 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, працюючи на посаді майстра лісу майстерської дільниці № 4 Золочівського лісництва ДП "Золочівського лісного господарства", як член лісової охорони, повноваження якої визначені постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16 вересня 2009 року (976-2009-п) "Про державну лісову охорону", неналежно виконував свої обов'язки через несумлінне ставлення до них. Так, у зимово-весняний період 2012 року у ввіреній йому під охорону майстерській дільниці № 4 Золочівського лісництва не вживав жодних заходів до заборони незаконної порубки лісу, не виявляв, не затримував та не складав протоколів про лісопорушення на осіб, які вчинили незаконні рубки лісу, не доповідав керівництву про незаконні рубки, які мали місце у ввіреній йому під охорону майстерській дільниці, що спричинило тяжкі наслідки для ДП "Золочівське лісне господарство" у виді самовільної порубки 226 дерев породи вільха, мадрина, сосна, дуб, граб, клен загальною кубомасою 343 м3 і заподіяло шкоду державі на суму 850 063,26 грн.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування судом кримінального закону. Зазначає, що доказів його винуватості немає, вирок ґрунтується на припущеннях. Вважає, що не може бути суб'єктом злочину, оскільки чуже майно під охорону не приймав, членом лісової охорони не являвся. Указує, що будь-яких засобів для обслуговування чи охорони дільниці йому не надавали. Стверджує, що у цей період порубка ліса на його дільниці здійснювалась у тому числі й ДП "Золочівське лісне господарство"; а тому судом не визначено реальний розмір збитків. Зазначає, що судом порушено його право на захист, безпідставно не допущено до участі у справі захисника ОСОБА_6 Просить скасувати судові рішення та закрити справу за відсутністю складу злочину або направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив направити справу на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину ґрунтується на сукупності зібраних у справі і ретельно досліджених судом доказах і є правильним.

Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 16 вересня 2009 року (976-2009-п) "Про державну лісову охорону" особи, які перебувають на посаді майстра лісу, відносяться до членів лісової охорони, оскільки в їхні обов'язки входить охорона і збереження лісу від пожеж та незаконних порубок.

Відповідно до наказу директора ДП "Золочівське лісне господарство" ОСОБА_5 був прийнятий на роботу з 21 червня 2011 року на посаду майстра лісу майстерської дільниці № 4 Золочівського лісництва, а згідно з актом прийомки-передачі від цього ж числа ОСОБА_5 прийняв під охорону ввірену йому майстерську дільницю (т. 1 а.с. 226, 229).

Із показань ОСОБА_5 на досудовому слідстві та у суді убачається, що він був обізнаний про свій обов'язок охороняти ліс від незаконних самовільних порубок, а в 2006-2009 роках працював у Золочівському лісництві на посаді лісника, посадові обов'язки якого ідентичні обов'язкам майстра лісу.

Як встановлено судом, ділянки, на яких було виявлено самовільні порубки дерев, розташовані біля селищ, де з усіх боків проходять лісові дороги, отже ОСОБА_5 мав реальну можливість своєчасно виявити ці самовільні порубки шляхом обходу та вчинити активні дії, спрямовані на пошук і виявлення порушників.

Отже, за встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 кваліфіковано вірно.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон, не виявлено.

Твердження у скарзі ОСОБА_5 про те, що порушено його право на захист, перевірялись судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Наведені засудженим в апеляції доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційної скарги, у тому числі щодо допущених слідством та судом істотних порушень кримінально-процесуального закону, належним чином перевірено й спростовано.

Підстав для скасування чи зміни судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, його касаційну скаргу - без задоволення.