Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 вересня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Краматорського міського суду Донецької області від 9 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2013 року.

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 9 грудня 2011 року

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого, останній раз вироком Краматорського міського суду Донецької області від 9 червня 2004 року за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі; звільненого 10 листопада 2006 року умовно-достроково на невідбутий термін 3 місяці 21 день,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі.

Вирішено питання про речові докази у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2013 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за обставин, детально викладених у вироку, 12 грудня 2010 року приблизно о 22 год. 30 хв., знаходячись у будинку АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків (ревнощів співмешканки ОСОБА_3 до ОСОБА_4) під час сварки, маючи умисел на позбавлення життя потерпілого, наніс численні удари кулаками, ліктями та взутими ногами у життєво важливі частини тіла (живіт, голову) ОСОБА_4, а саме: не менше 10-12 ударів по голові та обличчю, не менше 1 удару в шию; не менше 6-8 ударів в ділянки грудної клітки і живота, а також не менше 20 ударів по верхніх та нижніх кінцівках і правої сідниці. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 потерпілий ОСОБА_4 помер у кареті швидкої допомоги. Смерть ОСОБА_4 настала через сполучену тупу травму голови, грудної клітки і живота, яка супроводжувалася чисельними двосторонніми переламами ребер, розривом підшлункової залози, крововиливу під оболонки і в шлуночки головного мозку, ускладненим розвитком крововтрати, шоку і знаходяться у прямому причинному зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ставить питання про зміну постановлених судових рішень та перекваліфікацію його дій з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України та відповідне призначення покарання за цим законом. Вказує на істотні порушення кримінально-процесуального закону, допущені під час досудового слідства та при розгляді справи судами, порушення його прав при призначенні експертиз, огляді місця події. Вважає, що висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а оцінку доказів - неналежною. Зазначає про неправильність записів в протоколі судового засідання та відсутність звукозапису за окремі дати судових засідань. Повідомляє, що призначені судом захисники не здійснювали належним чином його захист, суд безпідставно відхиляв його клопотання. Вважає, що досудове та судове слідство у даній справі проводилося з обвинувальним нахилом. Наголошує, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, в мотивувальній частині ухвали зазначено вирок, до якого він не має жодного відношення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримку доводів касаційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, перегляду в касаційному порядку не підлягають встановлення судом фактичних обставин справи та неповнота і однобічність досудового і судового слідства. Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі засуджений, згідно зі ст. 367 КПК України були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який зазначив про відсутність порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового слідства і розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За змістом ст. 323 КПК України, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на доказах повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом за своїм внутрішнім переконанням, а висновок суду про подію злочину та про винуватість підсудного ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які, як підтверджують висновок суду, так і спростовують його.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ці вимоги закону дотримані.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, місцевий суд послався на докази, що містяться в матеріалах справи, які зібрані з додержанням вимог кримінально-процесуального закону, досліджені в судовому засіданні.

Зокрема, надавши цим доказам відповідну оцінку у їх сукупності, за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання: самого засудженого, який не заперечував, що завдав чисельні удари потерпілому і спричинив тілесні ушкодження, але вину визнав частково, зазначив, що захищався від протиправних дій ОСОБА_4; потерпілої ОСОБА_5 про сильне побиття сина та виклик "швидкої допомоги", смерть сина по дорозі в лікарню; свідка ОСОБА_3 - співмешканки засудженого, яка зазначила, що їй зателефонував ОСОБА_2, просив підійти до будинку ОСОБА_5, де вона побачила побитого ОСОБА_4, а ОСОБА_2 повідомив що це він його побив; свідка ОСОБА_6, якому зі слів ОСОБА_2 стало відомо, що той побився із ОСОБА_4 і просив дізнатися, що з потерпілим; свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - понятих при відтворенні обстановки і обставин події, які повідомили, що в ході відтворення обставин події злочину ОСОБА_2 добровільно показував та зазначав про обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілому; свідка ОСОБА_9, який брав участь в проведенні відтворення обстановки і обставин події, фіксація якого здійснювалася на фотокамеру, під час якого ОСОБА_2 показав обставини спричинення ним тілесних ушкоджень потерпілому, а також здійснював відеофіксацію допиту ОСОБА_2 в якості підозрюваного, монтаж відеозапису не проводився; свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які зазначили, що вони здійснювали досудове слідство у кримінальній справі щодо ОСОБА_2, недозволених методів ведення слідства не застосовувалося, будь-яких претензій обвинувачений не висловлював; свідка ОСОБА_12, про те, що він перебував у добовому наряді, коли був доставлений підозрюваний у вчиненні злочину ОСОБА_2, незаконних методів дізнання до нього не застосовувалося, затриманий дав пояснення, в яких розписався, про обставини вчинення ним злочину, застережень щодо поганого зору не висловлював.

Також судом досліджено і проаналізовано очні ставки між ОСОБА_2 і ОСОБА_6, ОСОБА_13 і ОСОБА_3, під час проведення яких засуджений підтвердив свою причетність до побиття потерпілого.

Ретельно суд дослідив і проаналізував письмові докази: протоколи огляду місця події, відтворення обстановки і обставин події, висновки судово-медичних, імунологічних експертиз.

Висновок судово-медичної експертизи № 1167 від 14 жовтня 2010 року спростовує доводи засудженого про напад на нього ОСОБА_4, оскільки під час освідування у ОСОБА_2 виявлені тільки садна кистей і пальців рук, якими він завдавав удари потерпілому, інші тілесні ушкодження відсутні, що свідчить про те, що потерпілий ніяких тілесних ушкоджень засудженому не завдав.

Сукупність наведених у вироку доказів, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2 вчив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, а доводи касаційної скарги суперечать сукупності ретельно досліджених судом доказів.

За встановлених судом фактичних обставин, поведінка потерпілого не загрожувала життю засудженого і не вимагала оборонятися, а тому дії ОСОБА_2, який наніс до сорока ударів потерпілому, серед яких і в життєво важливі органи, за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

Призначаючи засудженому покарання, суд урахував характер і суспільну небезпечність вчиненого злочину, його тяжкість, дані про особу винного, який негативно характеризується за місцем проживання, не працює, раніше судимий, обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та обставину, що його пом'якшує - часткове визнання вини.

Взявши до уваги усі зазначені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства, призначив йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

Доводи засудженого про фальсифікацію справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію його дій та призначення покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, порушення права на захист, які аналогічні доводам апеляцій його та захисника ОСОБА_14, належно перевірені апеляційною інстанцією, на усі ці доводи апеляційний суд надав вмотивовані відповіді.

Що стосується доводів засудженого про зазначення в ухвалі апеляційного суду про розгляд іншої справи, то вони є безпідставними.

Як убачається з вступної і мотивувальної частин ухвали, наведеного в ній ретельного аналізу доказів, в апеляційному порядку переглядалася справа по обвинуваченню ОСОБА_2 за апеляціями його та в його інтересах захисника ОСОБА_14 В ній надано відповіді на доводи саме засудженого та його захисника. Правильність прийнятого апеляційним судом рішення сумнівів не викликає. Технічні описки можуть бути виправлені апеляційним судом з власної ініціативи, або за заявою учасників процесу.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України і її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Порушень процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень колегією суддів не встановлено, а тому касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) ,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Краматорського міського суду Донецької області від 9 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 листопада 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.