Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю прокурора Парусова А.М.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 18 вересня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Закарпатської області та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2014 року щодо ОСОБА_3

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року

ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 189 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Вирішені питання про речові докази у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2014 року вирок залишено без зміни.

За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він починаючи з 14 години 26.12.2011 року по телефону, а потім під час зустрічі по вул. Швабській у м. Ужгороді, умисно, незаконно, з корисливих спонукань, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою незаконного заволодіння чужим майном, за надуманими мотивами пред'явив вимогу ОСОБА_1 про передачу грошових коштів в сумі 4700 євро, погрожуючи потерпілому знищенням майна, застосуванням насильства до нього та членів його сім'ї. В цей же день, приблизно о 20 год. 20 хв. по АДРЕСА_1 отримав від потерпілого частину коштів в сумі 500 доларів США, після чого був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування постановлених судових рішень, направлення справи на новий судовий розгляд через неправильне застосування ст. 75 КК України, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. Зазначає, що засуджений вчинив злочин в присутності малолітньої особи, вину не визнав, не розкаявся. Наголошує, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення вимог закону увагу не звернув, а тому підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду.

У касаційній скарзі потерпілі з аналогічних підстав ставлять питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд. Крім того, вказують, що суд безпідставно зазначив, що ними не заявлено цивільного позову. Вважають, що суд апеляційної інстанції належним чином доводи їх апеляції не перевірив, відповіді на них не надав.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора та у повному обсязі касаційну скаргу потерпілих і вважав, що справу слід направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 189 КК України у касаційних скаргах не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України, для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням необхідно враховувати не тільки дані про особу засудженого та обставини, що пом'якшують покарання і свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання, а й ступінь тяжкості вчиненого злочину, виходячи з особливостей та обставин його вчинення.

Вказані вимоги закону судом дотримані.

Як убачається з вироку, призначаючи покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше не судимий, характеристика за місцем проживання не містить негативних даних про нього.

Також, судом правильно визнано обставинами, що пом'якшують покарання, визнання ОСОБА_3 своєї вини, щире каяття та наявність на утриманні малолітньої дитини і не встановлено обставин, що його обтяжують.

Застосування вимог ст. 75 КК України з огляду на тяжкість вчиненого злочину і особу засудженого, належно вмотивовано.

Призначене покарання із звільненням від його відбування з випробуванням відповідає загальним засадам і меті призначення покарання, передбаченим ст. ст. 50, 65 КК України.

Спростовуються матеріалами справи і доводи потерпілих про те, що ними був заявлений цивільний позов, проте суд безпідставно зазначив у своєму рішенні, що такий не заявлявся. З матеріалів справи убачається, що органом досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були визнані цивільними позивачами (а. с. 19, 22 том № 2), однак цивільний позов, який би відповідав вимогам ст. 119 ЦПК України потерпілими не заявлявся і позовна заява в матеріалах справи відсутня.

Доводи касаційних скарг прокурора та потерпілих, які аналогічні доводам їх апеляцій, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надано обгрунтовані відповіді, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, колегія суддів не вбачає, а тому касаційні скарги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року п. п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) ,

Касаційні скарги заступника прокурора Закарпатської області та потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 29 січня 2014 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни.