Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Кравченка С.І., Франтовської Т.І.,

при секретарі Петрикові В.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013230040000249 за обвинуваченням

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Херсона,

проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

за участю прокурора Парусова А.М.,

за касаційною скаргою засудженого на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 5 березня 2014 року,

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування постановлених судових рішень та закриття кримінального провадження. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів. Зазначає, що суд взяв до уваги одні докази і без належного мотивування відкинув інші, побудувавши вирок лише на показаннях потерпілого. Вважає рішення суду щодо цивільного позову про стягнення матеріальної і моральної шкоди та витрат на правову допомогу не обгрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Суворовського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до штрафу в сумі 1190 грн.

Стягнуто із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2: 1576,03 грн. на відшкодування матеріальної шкоди., 4000 грн. - моральної шкоди, 4000 грн. - витрат на послуги адвоката.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 5 березня 2014 року вирок суду залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 18 липня 2012 року приблизно о 18 год. 30 хв., знаходячись на сходинковому майданчику біля кв. АДРЕСА_1, під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_2, наніс декілька ударів кулаками в голову потерпілому, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неналежна, на думку засудженого, оцінка доказів, не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Натомість, зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у касаційній скарзі засуджений, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яка зазначила про відсутність цих порушень вимог КПК України (4651-17) при проведенні досудового розслідування і розгляді справи в суді першої інстанції. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, які встановлені районним судом.

Як убачається з вироку, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за викладених у вироку обставин, доведено об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку, є допустимими.

Зокрема, свої висновки суд першої інстанції обґрунтував, дослідивши і проаналізувавши показання: самого засудженого, який вину не визнав, однак не заперечував виникнення конфлікту між ним та потерпілим, під час якого він відштовхнув ОСОБА_2 та не виключає, що потерпілий спричинив тілесні ушкодження собі сам; потерпілого ОСОБА_2 про те, що тілесні ушкодження йому заподіяв саме ОСОБА_1 під час конфлікту; свідка ОСОБА_3, якому зателефонував потерпілий і повідомив, що його побив брат; свідок ОСОБА_4, що приїхав на місце події за викликом ОСОБА_2 та побачив на обличчі потерпілого тілесні ушкодження і останній повідомив про його побиття братом; свідка ОСОБА_5, що їй подзвонив сусід ОСОБА_1 та повідомив, що ОСОБА_2 його вдарив та закрився у квартирі, а ОСОБА_2 з квартири повідомив, що його побив ОСОБА_1.

Також, суд дослідив висновок судово-медичної експертизи, згідно з яким ОСОБА_2 заподіяні легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, виникнення тілесних ушкоджень при обставинах, вказаних в протоколі допиту потерпілого, не виключається і вони не могли виникнути при падінні з висоти власного зросту.

Цей висновок експертизи об'єктивно підтверджує показання потерпілого щодо спричинення йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та спростовує доводи засудженого про те, що ОСОБА_2 спричинив собі тілесні ушкодження сам.

Суд дав належну оцінку цим та іншим зібраним у справі та дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, з достатньою повнотою перевірив в судовому засіданні доводи засудженого про необ'єктивність окремих доказів, навів мотиви за яких взяв до уваги одні з них та відкинув інші, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_2 легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Рішення суду про стягнення матеріальної та моральної шкоди з засудженого відповідає вимогам ст. ст. 1166, 1167 Цивільного Кодексу України, обґрунтовано доказами, наданими на підтвердження цивільних позовів, узгоджується з принципом розумності та справедливості, відповідає характеру і обсягу моральних страждань потерпілого за наслідками отриманих ним травм.

Неспроможні доводи засудженого про безпідставне стягнення витрат на правову допомогу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що інтереси потерпілого представляв адвокат ОСОБА_6, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, винагорода якому за правову допомогу в сумі 4000 грн., згідно укладеного договору (а. с. 59-61 том № 2) виплачена потерпілим.

Твердження про незаконність засудження, неналежну оцінку доказів, неправильне вирішення цивільного позову, належним чином перевірялися судом апеляційної інстанції та визнані такими, що суперечать сукупності досліджених у судовому засіданні доказам.

Інші доводи касаційної скарги засудженого, які аналогічні доводам його апеляції, належно перевірені апеляційним судом, на них надано вмотивовані відповіді, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 25 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 5 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.