Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В., суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П. за участю прокурора захисника засудженого Опанасюка О.В., ОСОБА_5,ОСОБА_6,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 вересня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2013 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого 13 квітня 2012 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, звільненого від його відбування з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки,

засуджено за: ч. 2 ст. 146 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 153 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;

№ 5-2155км14 Категорія КК: ч. 2 ст. 15, п. 9, 12, 13, ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 115 КК

Головуючий у першій інстанції: Богомолова Л.В.

Головуючий в апеляційній інстанції: Мульченко В.В.

Доповідач в касаційній інстанції: Григор'єва І.В.

ч. 2 ст. 15 і пунктами 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_6 за сукупністю злочинів призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 2 ст. 71 КК за сукупністю вироків шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2012 року, покаранням, призначеним цим вироком, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

Вирішено цивільні позови та питання про речові докази у справі.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_9, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не переглядаються.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні ряду злочинів за обставин, детально викладених у вироку, а саме: у незаконному позбавленні волі людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; у закінченому замаху на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства та погрозою його застосування; у закінченому замаху на зґвалтування, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 153 КК; в умисному вбивстві; у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно; у закінченому замаху на умисне вбивство з метою приховати інший злочин, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.

Як установив суд, 25 серпня 2012 року приблизно о 21.00-21.30 год., ОСОБА_6 у приміщенні будинку АДРЕСА_1 у стані алкогольного сп'яніння разом із ОСОБА_9, застосовуючи фізичну силу, зв'язали ОСОБА_10, після чого незаконно утримували його в кімнаті цього будинку.

26 серпня 2012 року, близько 00.30 год. за вказаною адресою ОСОБА_6 у стані алкогольного сп'яніння, застосовуючи фізичне насильство й погрози, намагався задовольнити статеву пристрасть неприродним способом і зґвалтувати ОСОБА_11, однак через активний супротив потерпілої та власні фізіологічні особливості, тобто з причин, що не залежали від його волі не довів злочини до кінця.

В подальшому, того ж дня, в період часу з 00.50 год. - 01.10 год., у зазначеному приміщенні ОСОБА_6 на ґрунті неприязних стосунків із метою вбивства, завдав ОСОБА_10 трьох ударів кухонним ножем у грудну клітину, спричинивши останньому тяжких тілесних ушкоджень, від яких той помер на місці події.

Продовжуючи злочинну діяльність та перебуваючи у тому ж будинку ОСОБА_6 в період часу з 01.30 год. - 01.40 год. відкрито заволодів належним ОСОБА_11 мобільним телефоном "Самсугн 1080" із SIM-карткою, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 130 грн.

Крім того, близько 6.30 год. за тією ж адресою, ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_9 з метою приховати вчинені щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 злочини, утримуючи ОСОБА_11 всупереч її волі, вдарив останню дев'ять разів кухонним ножем у грудну клітину, від яких потерпіла втратила свідомість. Вважаючи, що ОСОБА_11 померла, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 залишили місце події.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2013 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити судові рішення, пом'якшити призначене покарання, обравши його у виді позбавлення волі на певний строк. Наголошує, що визначений судом найсуворіший захід примусу є несправедливим, оскільки не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання касаційної скарги, пояснення прокурора, який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 395 КПК 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованих йому злочинах, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 2 ст. 146; ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 153; ч. 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 152; ч. 2 ст. 186; ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 15 і пунктами 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК у касаційній скарзі засудженим не оспорюються.

Відповідно до ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.

Згідно зі ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

У цій справі, як видно з її матеріалів, суд при призначенні ОСОБА_6 покарання, керуючись вимогами ст. 65 КК врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, наявність обставини, яка обтяжує покарання та відсутність обставин протилежного змісту.

Вирішуючи питання щодо виду заходу примусу, необхідного для забезпечення досягнення визначеної у законі його мети, суд виходив не лише з того, що вказаний засуджений вчинив два особливо тяжких злочини, за один з яких санкція передбачає довічне позбавлення волі, а й зважив на вчинення ним у короткий проміжок часу інших винних діянь, які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких. Також суд урахував конкретні обставини справи, зміст та обсяг протиправних посягань, що свідчать про відверте нехтування ОСОБА_6 як окремо взятим людським життям, так і суспільними цінностями взагалі. Нікчемність причини вбивства ОСОБА_10, невідворотність наслідків (загибель людини) та намагання позбавити життя іншу людину, з метою приховання іншого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, а також вчинення, крім цього, злочинів проти статевої свободи та недоторканності особи, наявність, водночас обтяжуючої захід примусу обставини, сумнівна щирість каяття засудженого, зумовило необхідність застосування до нього такого покарання, яке би співвідносилося із характером винних дій.

Досліджуючи всі дані про особу ОСОБА_6, суд установив, що він на шлях виправлення не став, у період іспитового строку вчинив нові злочини, був їх ініціатором, характеризується негативно, за місцем реєстрації не проживав, офіційно суспільно корисною працею не займався, зловживав алкоголем, схильний до конфліктів та девіантної форми поведінки. Аналізуючи дії засудженого після вчинення вбивства ОСОБА_10, суд дійшов обґрунтованого висновку про зухвалість поведінки ОСОБА_6, а відтак про його підвищену суспільну небезпечність.

Зазначене та відсутність даних для застосування позбавлення волі на певний строк було для суду підставою призначити ОСОБА_6 покарання у виді довічного позбавлення волі.

На переконання колегії суддів, таке покарання є справедливим та необхідним для досягнення його мети, попередження вчинення нових злочинів.

Отже, суд дотримався вимог статей 50, 64, 65 КК.

Крім того, під час розгляду справи в порядку апеляційної процедури за участю засудженого ОСОБА_6 та його захисника суд перевірив усі доводи в апеляціях сторони захисту, у тому числі й щодо призначеного покарання і мотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах справи. Ухвала апеляційного суду не суперечить положенням ст. 377 КПК 1960 року.

З огляду на викладене, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_6, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм матеріального чи кримінально-процесуального закону, які згідно з ч. 1 ст. 398 цього Кодексу були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31 січня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 12 серпня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.