Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі колегії суддів:

Крижановського В.Я., Вільгушинського М.Й., Мороза М.А.,

при секретарі

судового засідання Петрику В.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2014 року кримінальне провадження щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за участю прокурора Голюги В.В.,

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 30 липня 2013 року ОСОБА_5 визнано винним і засуджено:

- за ч. 1 ст. 365-1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 51 000 грн з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік шість місяців;

- за ч. 1 ст. 209 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, що уповноважують на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, що уповноважують особу на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим строком на один рік шість місяців.

Згідно з п.п. 3, 4 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі строком на три роки прийнято рішення виконувати самостійно, а додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, що уповноважують особу на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом прийнято рішення виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він в період з 15 березня по 2 квітня 2012 року, обіймаючи посаду виконуючого обов'язки генерального директора ЗАТ "Рівненський ливарний завод", будучи службовою особою, використовуючи свої службові повноваження, умисно та незаконно привласнив майно ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів", а саме брухт чорних металів у кількості 50 тон загальною вартістю 115 500 грн, внаслідок чого набув у фактичне володіння вказане майно та яке використав у сфері виробничо-господарської діяльності даного товариства.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2013 року апеляційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 скасовано, постановлено новий вирок, яким його визнано винним:

- за ч. 1 ст. 365-1 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 68 000 грн з позбавленням права обіймати посади, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки;

- за ч. 1 ст. 209 КК України і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, що уповноважують особу на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточне додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, що пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено на строк три роки.

На підставі п.п. 3, 4 ст. 72 КК України основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі строком на чотири роки виконувати самостійно, а додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, що уповноважують особу на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій і з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом, виконувати самостійно.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

У касаційній скарзі засуджений ставить вимогу про скасування судових рішень щодо нього із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. Обґрунтував своє прохання істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону при викладенні мотивувальної частини вироку суду, що містить суперечності, не відповідає матеріалам провадження, відповідно до яких він стверджує про законність використання майна ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" на підставі угоди про строкове платне використання. У зв'язку з чим також посилається на неправильне застосування кримінального закону, вважаючи своє засудження безпідставним.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні зазначених у вироку злочинах ґрунтується на перевірених у судовому засіданні доказах, яким дана повна і всебічна оцінка. Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 365-1, ч. 1 ст. 209 КК України.

Апеляційний розгляд за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_5 проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Судом апеляційної інстанції перевірені повною мірою доводи ОСОБА_5, аналогічні тим, що наведені ним в касаційній скарзі, та які були спростовані з наведенням докладних мотивів прийнятого рішення.

Разом з тим, судові рішення підлягають зміні в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 365-1 КК України.

Частиною 2 статті 433 КПК України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

Згідно зі ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України та ч. 1 ст. 5 КК України закон, який скасовує або пом'якшує відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набуття таким законом чинності. Законом України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції" від 21 лютого 2014 року (746-18) , який набрав чинності 28 лютого 2014 року, статтю 365-1 КК України виключено.

З урахуванням вказаних змін, внесених у Кримінальний кодекс України (2341-14) від 21 лютого 2014 року із виключенням статті 365-1 КК України, за якою був засуджений ОСОБА_5, в його діянні встановлена відсутність складу кримінального правопорушення, тому вирок апеляційного суду щодо нього підлягає зміні - скасуванню в частині засудження за вказаним кримінальним правопорушенням із закриттям провадження у цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Керуючись ст.ст. 284, 428, 433, 436 КПК України, суд

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

В порядку ст. 433 КПК України вирок Апеляційного суду Рівненської області від 28 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити - в частині засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 365-1 КК України скасувати, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вважати засудженим ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 209 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, що уповноважують на виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на два роки з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Скасувати рішення суду про призначення ОСОБА_5 остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

В решті вирок залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.