Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Дембовського С.Г., Слинька С.С.,

при секретарі Петрику В.В.,

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012010330000008, за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_1 і прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанцій, на вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2013 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

який визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого ОСОБА_2,

законного представника ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_1,

представника потерпілого ОСОБА_5

у касаційних скаргах:

- прокурор, який брав участь у судовому провадженні суду першої інстанцій, висуває вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_2 із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог стверджує, що судом апеляційної інстанції при відмові в задоволенні апеляції прокурора, в якій порушувалося питання про постановлення нового вироку щодо ОСОБА_2, не було враховано ті обставини, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України недостатньо зважив на суспільну небезпеку вчиненого злочину, думку потерпілого, який наполягав на призначенні суворого покарання, а також на те, що шкода, завдана злочином, не відшкодована в повному обсязі. Також звертає увагу на формальність розгляду провадження в суді апеляційної інстанції та невідповідність ухвали вимогам ч.2 ст. 419 КПК України.

- потерпілий ОСОБА_1 стверджує про те, що при призначенні ОСОБА_2 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, судом не враховано ті обставини, що засуджений вину не визнав, шкоду, завдану злочином, не відшкодував. Також посилається на безпідставне врахування як пом'якшуючих обставин: щирого каяття та неповнолітнього віку ОСОБА_2, а також того, що засуджений після ухвалення вироку працевлаштувався, а його матір частково відшкодувала матеріальну шкоду. Зазначає про безпідставну відмову місцевим судом у частині відшкодування моральної шкоди на суму 200000 грн. Просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На касаційні скарги прокурора та потерпілого подані заперечення засудженим ОСОБА_2 і його захисником ОСОБА_4.

Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст.ст. 104, 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання, роботи навчання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1:

- 1445 грн 91 коп витрат на лікування;

- 12069 грн 69 коп за проведення часткової компактоостеотомії та дезокклюзії;

- 1300 грн витрат на харчування;

- 10000 грн - витрат за надання юридичної допомоги;

- 5936 грн 93 коп транспортних витрат

- 40000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2013 року вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Міщенко Т.М., яка підтримала касаційну скаргу прокурора, а касаційну скаргу потерпілого підтримала частково та просила скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий апеляційний розгляд, потерпілого ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_5, які просили задовольнити касаційні скарги, наголошуючи на м'якості призначеного засудженому покарання, засудженого ОСОБА_2, його законного представника ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення поданих касаційних скарг, та перевіривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Місцевим судом ухвалено визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні злочину за таких обставин.

25 квітня 2011 року о 00 год 15 хв в с. Лип'ятин Хмільницького району, Вінницької області біля сільського клубу на території спортивного майданчика Лип'ятинської школи між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виник словесний конфлікт в результаті чого ОСОБА_2 умисно, наніс руками біля 7-ми ударів по обличчю ОСОБА_1, спричинивши при цьому згідно висновку експерта тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент заподіяння.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Стороною обвинувачення не оскаржується правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121 КК України.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Визначаючи вид та міру покарання, а також ухвалюючи рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, суд урахував конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, проживає в не повній сім'ї, перебуває на утриманні матері, позитивно характеризувався за місцем проживання та навчання у Вінницькому державному педагогічному університеті на факультеті фізичного виховання і спорту, пом'якшуючі покарання обставини, якими визнав: активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття у його вчиненні та неповнолітній вік ОСОБА_2

Судом правильно застосовано вимоги ст. 75 КК України з огляду на конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_2, пом'якшуючі покарання обставини, які у сукупності давали суду підстави дійти висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання.

Призначене ОСОБА_2 судом покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Доводи касаційних скарг прокурора та потерпілого щодо невідповідності призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та його особі як внаслідок м'якості є безпідставними.

Перевіркою матеріалів провадження не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в цьому судовому рішенні зазначені підстави, з яких апеляційні скарги прокурора та потерпілого визнано необґрунтованими.

Правильність вирішення цивільного позову в частині визначення розміру відшкодування матеріальної шкоди у касаційній скарзі потерпілим та цивільним позивачем ОСОБА_1 не заперечується.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів в частині визначення розміру відшкодування потерпілому моральної шкоди у сумі 40000 грн, який з урахуванням сімейного та матеріального стану ОСОБА_2 відповідає принципам розумності та справедливості. Цей розмір також був визначений із урахуванням характеру та обсягу фізичних, душевних, психічних страждань потерпілого.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційних скарг потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_1 і прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанцій, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

вирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 03 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 31 липня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 і прокурора, який брав участь у судовому провадженні суду апеляційної інстанції, - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.