Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Дембовського С.Г., Крижановського В.Я.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 вересня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 24 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року щодо ОСОБА_2

Цим вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

- за ч.4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років на підставі ст. 98 КК України без конфіскації майна;

- за ч.2 ст. 15 і п.6 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років на підставі ст. 98 КК України без конфіскації майна;

- за ч.2 ст. 15 і п.п.2, 9, 13 ч.2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років на підставі ст. 98 КК України без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років без конфіскації майна.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

09 жовтня 2011 року близько 03 год ОСОБА_2, будучи неповнолітнім, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на крадіжку чужого майна, поєднану з проникненням у житло, переліз через огорожу будинку АДРЕСА_1. Після цього ОСОБА_2 через кватирку проник у житло ОСОБА_3 для здійснення крадіжки, але у зв'язку з виявленням його потерпілою з метою доведення умислу на незаконне заволодіння чужим майном до кінця, напав на ОСОБА_3 та підібраним на місці злочину молотком наніс їй не менш двох ударів по голові, чотирьох по руках, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх спричинення. Після переміщення ОСОБА_3 у спальню, ОСОБА_2 з метою доведення до кінця умислу на вбивство потерпілої, кинув в неї ніж, який взяв у кухні, але промахнувся. Продовжуючи реалізацію умислу на позбавлення житія ОСОБА_3, ОСОБА_2 наніс їй ще не менш 6 ударів молотком по голові і здушував обома руками шию потерпілої. Після втрати потерпілою свідомості, ОСОБА_2 припинив злочинні дії, вважаючи що вбив ОСОБА_3. Однак умисне вбивство ОСОБА_3 ОСОБА_2 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілій була надана необхідна медична допомога.

У зв'язку з виявленням сином ОСОБА_3 малолітнім ОСОБА_4 злочинних дій ОСОБА_2, останній, діючи з метою вбивства, ногою збив ОСОБА_4 на підлогу, наніс два удари ногою по голові потерпілого, спричинивши легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я. Після цього ОСОБА_2 наздогнав у спальні малолітнього ОСОБА_4, який намагався втекти, та, реалізовуючи умисел на вбивства, подушкою здушив органи дихання ОСОБА_4 і припинив ці злочинні дії, вважаючи що виконав усе необхідне для вбивства потерпілого. Однак цей злочин ОСОБА_2 не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки малолітній ОСОБА_4 в момент закриття органів дихання подушкою відвернув обличчя і мав можливість дихати.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу щодо нього провадженням закрити за відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 15 і п.6 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 15 і п.п.2, 9, 13 ч.2 ст. 115 КК України. На обґрунтування своїх вимог указує на те, що у матеріалах справи відсутні допустимі беззаперечні докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які він засуджений. Звертає увагу на те, що явка з повинною була відібрана у ОСОБА_2 без захисника, з застосуванням недозволених методів ведення слідства і також на те, що його затримали без належного повідомлення поро це батьків і без роз'яснення процесуальних прав. Стверджує про неповноту та однобічність розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції. Посилається не нечіткість та неконкретність пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення та не встановлення мотиву вчинення злочинів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив залишити без зміни судові рішення щодо ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити судам постановити законні та обґрунтовані судові рішення по справі.

При цьому судове рішення в усякому разі належить скасувати, якщо це воно постановлено незаконним складом суду.

Відповідно до вимог ст. 54 ч.1 п. 2-1 КПК України 1960 (1001-05) року суддя не може брати участь у розгляді кримінальної справи, якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скаргу на затримання.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2011 року відмовлено в задоволенні подання слідчого СВ Мелітопольського РВ ГУ МВС України в Запорізькій області від 14 грудня 2011 року про зміну неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з особистої поруки на тримання під вартою.

Ця постанова була оскаржена прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, до Апеляційного суду Запорізької області.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 03 січня 2012 року, постановленою за участю судді Литвиної В.В., було скасовано вищезазначену постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2011 року з направленням матеріалів на новий судовий розгляд (т.4 а.с.76-77).

У подальшому колегія суддів Апеляційного суду Запорізької області, включаючи суддю Литвину В.В., яка на досудовому слідстві вирішувала питання щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_2, в апеляційному порядку переглядала обвинувальний вирок щодо останнього.

За викладених обставин, колегія суддів уважає, що ухвала апеляційного суду, як така, що постановлена незаконним складом суду, підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно повно і всебічно перевірити всі доводи апеляції, поданої на вирок місцевого суду, та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) колегія суддів,

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.