Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Тельнікової І.Г.,

суддів Суржка А.В., Кравченка С.І.,

при секретарі Зінорук В.В.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013050000000935 за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Лисого С.Л.,

за касаційною скаргою цивільного відповідача ОСОБА_2 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2014 року,

У касаційній скарзі цивільний відповідач ставить питання про зміну ухвали апеляційного суду в частині цивільного позову. Вважає безпідставно завищеним розмір стягнутої моральної шкоди на користь потерпілої, її витрати на правову допомогу нічим не обґрунтовані, а щодо витрат на лікування у медичному закладі, то цивільний позов прокурором заявлений не до неї, а тому стягнення проводитися не може.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_3 вважає, що ухвала апеляційного суду законна та обґрунтована, просить залишити її без зміни, а скаргу цивільного відповідача ОСОБА_2 - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 14 листопада 2013 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто із засудженого на користь Комунальної лікувально-профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання" витрати на лікування потерпілої в сумі 7254,08 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 залишено без розгляду, їй роз'яснено право пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2014 року вирок суду в частині вирішення цивільного позову скасовано і ухвалено стягнути:

з цивільного відповідача ОСОБА_2 на користь Комунальної

лікувально-профілактичної установи "Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання" витрати на лікування потерпілої в сумі 7254,08 грн.;

- з ПАТ "Страхова компанія "Інкомстрах" на користь ОСОБА_3 16862,63 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн. відшкодування моральної шкоди;

- з цивільного відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 95000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 6100 грн. витрат на правову допомогу.

В решті вирок суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 4 липня 2013 року о 14 годині, керуючи технічно справним автобусом БОГДАН - ISUZU реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Набережній з боку проспекту Ілліча в напрямку бульвару Шевченка в місті Донецьку. Під час виконання маневру лівого повороту на проїжджу частину проспект Гурова, водій ОСОБА_1, діючи неуважно, в порушення п.2.3 "б", п.12.3, п.16.2 п.18.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , проявляючи злочинну недбалість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди, не стежачи за дорожньою обстановкою, не реагуючи на її зміни, маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою і рухом пішоходів по проїжджій частині відволікся від керування транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3, що перетинала проїжджу частину по пішохідному переходу

В наслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України та призначені йому вид і міра покарання у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується вирішення цивільних позовів у провадженні, то колегія суддів дійшла наступного висновку.

Виходячи зі змісту ст. ст. 127- 129 КПК України потерпілий у кримінальному провадженні має право заявити цивільний позов.

Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами визначеними КПК України (4651-17) і при цьому застосовуються норми ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.

Як вбачається з матеріалів провадження в якості співвідповідачів судом першої інстанції було залучено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПрАТ "Страхова компанія "Інкомстрах".

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, а тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що заявлені у цивільних позовах суми підлягають стягненню з роботодавця ОСОБА_2, оскільки на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 фактично був допущений до роботи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та знаходився з нею в трудових відносинах, які були визначені відповідно до вимог Кодексу законів України про працю (322-08) , а з ПрАТ "Страхова компанія "Інкомстрах" у власника транспортного засобу ОСОБА_2 був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь потерпілої, визначений судом з урахуванням конкретних обставин справи і вважати його необґрунтовано завищеним, на думку колегії суддів, підстав не має.

Як убачається з ухвали апеляційного суду, відшкодування моральної шкоди потерпілій було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості, вона відповідає розміру завданих їй фізичних та моральних страждань. Вказані позови судом правильно вирішено у відповідності до вимог ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК Україні та рекомендацій, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) .

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи ОСОБА_2 про необґрунтоване стягнення з неї витрат на лікування ОСОБА_3, оскільки позов був пред'явлений не до неї, однак ОСОБА_2 суд залучив в якості співвідповідача, тому обґрунтовано стягнув з неї витрати на лікування потерпілої.

Неспроможні доводи ОСОБА_2 і щодо необґрунтованого стягнення витрат на правову допомогу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що інтереси потерпілої, згідно укладеного договору, представляла адвокат ОСОБА_4, яка брала участь в судових засіданнях. Потерпілою були понесені витрати на правову допомогу в сумі 6100 грн., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткового касового ордеру (а.с. 50 том № 2).

Правильно, з урахуванням вимог ст. ст. 23, 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд визначив і розміри часток, які підлягають стягненню на користь потерпілої з відповідачів.

Апеляційний розгляд проведений з дотримання вимог вказаних законів, ухвала суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Підстав для сумнівів у правильності і законності судового рішення колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 434, 436 КПК України, колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу цивільного відповідача ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.