Вищий спеціалізований суд України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А., суддів Крижановського В.Я., Слинька С.С.,

розглянувши у судовому засіданні 10 вересня 2014 року у м. Києві касаційні скарги засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 квітня 2014 року,

Зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сум,

мешканця м. Харкова, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 358 КК України на 1 рік обмеження волі, за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч. 3 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 6 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 204 685,45 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 2 квітня 2014 року вирок змінено, звільнено ОСОБА_4 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 358 і ч. 3 ст. 358 КК України на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України. Виключено з мотивувальної частини вироку висновки суду щодо віднесення судових витрат за проведення експертиз за рахунок держави. Стягнуто процесуальні витрати з ОСОБА_4 в дохід держави за залучення експертів для проведення судових експертиз на загальну суму 19 432 грн. 20 коп.

ОСОБА_4 визнано винним і засуджено за те, що він, працюючи на посаді директора ТОВ "Міжнародний консалтинг та рекрутинг", маючи намір, спрямований на незаконне отримання грошей шляхом обману та зловживання довірою, діючи умисно, з корисливих спонукань, достовірно знаючи, що потерпіла ОСОБА_6 не компетентна в питаннях оплати за навчання її сина в школі Hofmann (Барселона, Іспанія), 7 лютого 2011 року уклав з ОСОБА_6 договір-доручення, згідно якого як фізична особа зобов'язався перевести гроші у сумі 209 451 грн. на рахунок школи Hofmann (Барселона, Іспанія), де буде навчатися її син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4, достовірно знаючи, що взяті на себе договірні обов'язки не виконає. Після цього ОСОБА_4 вніс на розрахунковий рахунок вищевказаної школи 440 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 1 083,08 грн. за 100 євро, а всього 4 765,55 грн., а решту грошей в сумі 204 685,45 грн. привласнив.

Крім того, ОСОБА_4 в середині лютого 2011 року, маючи намір, спрямований на незаконне отримання грошей шляхом обману та зловживання довірою, діючи умисно, маючи на руках електронний документ від 10 лютого 2011 року, що підтверджує внесення ним грошової суми у розмірі 440 євро на розрахунковий рахунок вищевказаної школи, шляхом монтажу, з використанням комп'ютерної техніки, виготовив схожий документ, змінивши в ньому суму 440 євро на 18 672 євро, який передав ОСОБА_6, що дозволило йому надали розпорядитися грошима потерпілої на свій розсуд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що умислу на привласнення грошей не мав, оскільки намагався отримати офіційний контракт зі школою Hofmann, до кінця 2011 року сплатив школі значну частину боргу. Вважає призначене покарання занадто суворим. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що між ОСОБА_4 та потерпілою склалися цивільно-правові відносини. Зазначає, що судом не встановлено спосіб вчинення злочину. Указує на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України. Вважає призначене покарання занадто суворим. Просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційних скарг та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення скарг та вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

У касаційних скаргах порушується питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте, зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438, 433 КПК України не можуть бути підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_4 кваліфіковано правильно.

Даних, які б свідчили, що в справі неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень, не встановлено.

Як видно з вироку, суд, призначаючи ОСОБА_4 покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи і дані про особу засудженого. Зокрема, суд взяв до уваги відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, попередніх судимостей, а також думку потерпілої про призначення засудженому реального покарання.

На думку касаційного суду, обране ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 190 КК України є обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого й попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення покарання не вбачається.

Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Наведені засудженим та його захисником в апеляційних скаргах доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг, належним чином перевірено й спростовано.

Отже, з касаційних скарг, наданих копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Враховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 2 квітня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.