Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Вільгушинського М.Й., Колесниченка В. М., при секретаріза участю прокурора Петрику В. В., Саленка І. В.розглянула в судовому засіданні в м. Києві 04 вересня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013040390000090, за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2014 року про повернення апеляційної скарги на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2014 року щодо ОСОБА_6

Зазначеним вироком ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 цього ж Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць.

На цей вирок захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, яку йому ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2014 року було повернуто на підставі ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки суд дійшов висновку, що її подано після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У касаційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу апеляційного суду, стверджуючи, що вона є незаконною та постановленою без урахування положень процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу захисника необхідно задовольнити на таких підставах.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і мотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви й підстави для його ухвалення.

Як убачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, рішення про повернення апеляційної скарги було прийнято на підставі ч. 3 ст. 399 зазначеного Кодексу, п. 4 якої передбачає, що апеляційна скарга повертається особі, котра її подала, у випадку, якщо таку скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження.

При цьому суд апеляційної інстанції прийняв таке рішення, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, відповідно до якого апеляційна скарга на вирок або ухвалу про застосування чи відмову в застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру подається протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.

Разом із тим, апеляційний суд, приймаючи таке рішення, не звернув належної уваги на всі вимоги закону щодо обчислення процесуальних строків для правильного визначення початку та закінчення строку на апеляційне оскарження вироку районного суду, який був предметом оскарження.

Згідно з ч. 5 ст. 155 КПК України, яка визначає правила обчислення процесуальних строків, при обчисленні строків днями чи місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, а відповідно до ч. 7 цієї ж статті при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні та святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Крім того, встановлено: якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день.

При цьому, при визначенні дня, в який закінчується процесуальний строк, також необхідно враховувати положення Кодексу законів про працю України (322-08) , ст. 67 якого передбачає, що у випадку, коли святковий або неробочий день, визначені ст. 73 цього ж Кодексу збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Разом з тим у день релігійного свята Пасхи (Великодня), яка завжди припадає на неділю, яка є вихідним днем, відповідно до ст. 73 Кодексу законів про працю України робота також не провадиться, а у 2014 році це свято припадало на 20 квітня.

Однак суд апеляційної інстанції, вирішивши, що захисник ОСОБА_7 пропустив строк на апеляційне оскарження вироку від 20 березня 2014 року, коли подав апеляційну скаргу 22 квітня 2014 року, не звернув уваги на наведені положення процесуального закону та календарні дні релігійних свят 2014 року.

Таким чином, з огляду на наведене та з урахуванням принципів законності й забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, закріплених статтями 9 та 24 КПК України, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність повернення апеляційної скарги захисника

ОСОБА_7 особі, яка її подала, є передчасним, сумнівним та необгрунтованим.

Отже, оскаржувану ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати і призначити новий розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_7, в інтересах засудженого ОСОБА_6, під час якого суд повинен урахувати наведене в цій ухвалі, перевірити зазначену апеляційну скаргу на відповідність вимогам ст. 396 цього ж Кодексу, після чого з урахуванням усіх обставин справи прийняти рішення відповідно до вимог процесуального закону та основних засад кримінального провадження.

Керуючись статтями 434, 436, 438 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2014 року про повернення апеляційної скарги на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 захиснику ОСОБА_7, скасувати і призначити новий розгляд цієї апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.