5-1835км14 Про розбій та умисне вбивство, скоєні з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб у стані алкогольного сп'яніння - 04.09.2014 Прийняття

головуючого Слинька С. С., суддів Вільгушинського М. Й. і Дембовського С. Г., за участю прокурора Опанасюка О. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 вересня 2014 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 30 травня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2013 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що немає судимості, засуджено:

за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що немає судимості,

за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 13 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винуватими та засуджено за те, що вони 4 травня 2012 року в нічний час за попередньою змовою між собою та особою, справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю, будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на заволодіння чужим майном, по вулиці Ленінградській, 40 в м. Вінниці вчинили на ОСОБА_8 напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя й здоров'я особи, яка зазнала нападу. При цьому, ОСОБА_5 та особа, справу відносно якої закрито у зв'язку з її смертю, у присутності ОСОБА_6, який знаходився поряд, із метою позбавлення життя потерпілого завдавали йому численні удари в різні частини тіла доки потерпілий не втратив свідомість. Від отриманих тяжких тілесні ушкоджень потерпілий помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а також ОСОБА_5 заволодів його мобільним телефоном та передав ОСОБА_6, спричинивши потерпілому шкоду на суму 110 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 вересня 2013 року вирок щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_5 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України. В частині його засудження за ч. 4 ст. 187 КК України справу закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Зокрема, зазначає, що не було встановлено попередньої змови щодо вчинення інкримінованих злочинів, а також у нього не було умислу на позбавлення життя потерпілого. Також вважає, що судом призначено суворе покарання;

засуджений ОСОБА_6 просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії на ст. 198 КК України та призначити покарання в межах санкції цього закону, а в частині засудження його за ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України справу закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Зокрема, зазначає, що не здобуто доказів про його причетність до вбивства потерпілого ОСОБА_8, оскільки він лише був свідком цих подій. Крім того, вважає, що безпідставно взято до уваги та покладено в основу вироку суду дані, що містяться у протоколах слідчих дій. Також стверджує, що умислу на позбавлення життя та заволодіння майном потерпілого ОСОБА_8 за попередньою домовленістю з іншими учасниками вчинення злочину у нього не було;

захисник ОСОБА_7, що діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Посилається на те, що під час досудового слідства та судового розгляду справи засуджений ОСОБА_6 розповідав, що жодного відношення до завдання тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 не мав, що підтверджується матеріалів справи та показами іншого засудженого. Крім того, зазначає, що рішення суду ґрунтуються лише на доказах отриманих під час досудового слідства, причому надані доводи стороною захисту, досліджені під час судового розгляду справи, не взято до уваги.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення скарг, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що, зокрема, засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7, не погоджуючись з рішенням місцевого суду, подали апеляції, в яких зазначали, що у вироку районного суду не наведено доказів щодо наявності у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_8 та вчинення ними розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, а також указаний вирок не містить висновків щодо оцінки доказів. Захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_5 в своїй апеляції посилався на неправильну кваліфікацію дій його підзахисного, при цьому зазначав, що дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України, а за епізодом учинення розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_8 провадження у справі закрити.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року в ухвалі апеляційної інстанції, крім іншого, має бути зазначено суть апеляції, результати розгляду справи і докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення - підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Під час розгляду справи за апеляціями захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_9 й засудженого ОСОБА_6 ці вимоги закону Апеляційний суд Вінницької області не виконав.

Апеляційний суд, викладені доводи засудженого та захисників в апеляціях ретельно не перевірив, належним чином не проаналізував, докладної відповіді на них не дав і свого рішення не мотивував.

Залишаючи апеляції без задоволення, лише послався на ті ж докази про доведеність винуватості засуджених, які були дослідженні у судовому засіданні, достовірність яких оскаржувалась в апеляціях, без їх аналізу й оцінки, не спростувавши викладених у апеляціях доводів.

Наведені порушення колегія суддів вважає такими, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення по суті, що є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно перевірити всі доводи апеляційних скарг та, з урахуванням доводів викладених у касаційних скаргах, а також правової позиції Верховного Суду України, відображеної у постанові від 31 січня 2013 року по справі № 5-32кс12, постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінально-процесуального закону.