Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого - судді Міщенка С.М.,

суддів: Солодкова А.А., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 1 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 вересня 2013 року,

Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 1 червня 2013 року засуджено,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше неоднарозово судимого, останній раз: 28 березня 2012 року Жовтневим районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки та покладенням відповідних обов'язків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

за ч. 3 ст. 185 КК України (за злочини, вчинені 01.10.2011, 10.12.2011,05.03.2012) до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів за цим вироком та попереднім вироком від 28.03.2012, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

- за ч. 3 ст. 185 КК України (за злочин, вчинений у квітні 2012 року) призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднано невідбута частина покарання за вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 28.03.2012 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.

Стягнуто з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3 - 720 грн, потерпілої ОСОБА_4 - 400 грн, потерпілого ОСОБА_5 - 250 грн, потерпілого ОСОБА_6 - 510 грн.

Питання речових доказів та судових витрат вирішено у відповідності до положень КПК 1960 (1001-05) року.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 вересня 2013 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_2 залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні крадіжок чужого майна, розташованого на території дачних ділянок в СВТ "Пруди" в с. Коларове Жовтневого району Миколаївської області за наступних обставин.

1 жовтня 2011 року близько 23 год., з метою таємного викрадення чужого майна діючи повторно, проник до господарської споруди та дачного будинку НОМЕР_1, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_3,чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 720 грн.

10 грудня 2011 року близько 21 год., повторно проник до господарської споруди та дачного будинку НОМЕР_2, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_6, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 510 грн.

5 березня 2012 року, близько 20 год., з метою таємного викрадення чужого майна повторно, проник у дачний будинок НОМЕР_3, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_7, чим спричинив останній матеріальну шкоду на загальну суму 980 грн.

В квітні 2012 року, близько 21 год., з метою таємного викрадення чужого майна проник до гаражу, а потім у дачний будинок НОМЕР_4, звідки таємно вкрав майно потерпілого ОСОБА_4, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 550 грн.

17 березня 2012 року, близько 21 год., з метою таємного викрадення чужого майна повторно, через хвіртку проник на територію дачної ділянки НОМЕР_5, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_8 чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 250 грн.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту та однобічність досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону та недоведеність винуватості у вчиненні злочинів.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 398 КПК 1960 року касаційний суд вправі скасувати або змінити вирок, ухвалу в разі виявлення істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильного застосування кримінального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Однак, не вправі втручатись у судові рішення на підставах однобічності або неповноти слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень щодо неповноти й однобічності слідства, а також невідповідності висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Переглядаючи справу, касаційний суд виходить із обставин, установлених у вироку.

Засуджений ОСОБА_2 в касаційній скарзі зазначає, що не скоював крадіжок, які йому інкриміновані, та обмовив себе на досудовому слідстві внаслідок застосування до нього недозволенних методів слідства співробітниками Жовтневого районного відділення міліції, а суд в свою чергу цих доводів не перевірив.

Так, висновок про подію злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_2 у їх вчиненні, за викладених у вироку обставин, суд зробив дотримуючись вимог ст. 257 КПК 1960 року, на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні доказів, які розглянув та оцінив із додержанням установленого кримінально-процесуальним законом порядку.

Доведеність винуватості ОСОБА_2 в інкримінованих злочинах суд обґрунтував: показаннями засудженого під час досудового слідства, при відтворенні обстановки та обставин події (а.с. 51, 53, 100, 165, 210, 223, 240-243, 262 т.1). Ці показання повністю узгоджуються з сукупністю інших доказів у справі, зокрема, з показаннями потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, щодо способу проникнення у дачні будинки та господарські споруди (а.с. 8-12, 34-38, 84-87, 106-114, 187-193 т. 1) та іншими матеріалами справи.

Доводи ОСОБА_2 щодо непричетності його до вчинення злочинів та застосування до нього недозволених методів слідства, внаслідок чого він обмовив себе, спростовуються матеріалами кримінальної справи. А саме, у ході проведення перевірки дані доводи не знайшли свого підтвердження, тому постановою прокуратури Жовтневого району Миколаївської області від 20.07.2012 у порушенні кримінальної справи щодо працівників правоохоронних органів було відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року.

Щодо доводів ОСОБА_2 про його неосудність, то вони спростовуються даними амбулаторної судово-психіатричної експертизи №143 від 10.05.2013, відповідно до якої ОСОБА_2 в період інкримінованих йому злочинів хронічним психічним захворюванням, слабоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності не страждав та не страждає до теперішнього часу, а виявляє ознаки розладу особистості і поведінки, обумовленими ураженням головного мозку, ступінь вираженості яких така, що в період інкримінованих злочинів він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час він також може усвідомлювати свої дії та керувати ними (а.с. 149-154 т. 2).

Під час перевірки справи в апеляційному порядку, за участю захисника, суд ретельно перевірив усі доводи апеляцій засудженого, які за змістом і суттю аналогічні зазначеним у касаційній скарзі, й мотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи, що ґрунтуються на матеріалах справи. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Неправильного застосування норм матеріального права, істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів

Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 1 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 10 вересня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, касаційну скаргу засудженого - без задоволення.