Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Міщенка С.М.,

суддів: Солодкова А.А., Шибко Л.В.,

з участю прокурора Голюги В.В.,

розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Кам'янського районного суду Черкаської області від 27 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 листопада 2013 року,

Вироком Кам'янського районного суду Черкаської області від 27 червня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянку України, раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено на засуджену обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази у справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 листопада 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною за те, що вона в останній декаді вересня 2011 року в с. Катеринівка Кам'янського району Черкаської області шляхом знахідки придбала рослини дикорослої коноплі масою 18,93 г, які є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, та в подальшому висушила їх, подрібнила та зберігала з метою збуту.

Крім того, тричі протягом грудня 2011 року, а саме: 12 числа о 10.00 год, 13 числа о 19.00 год та о 19.15 год, ОСОБА_1 в м. Кам'янка Черкаської області по вулиці Гоголя біля магазину "Меркурій", в ході проведення оперативних закупок, незаконно збула вказаний наркотичний засіб: в першому випадку масою 2,54 г покупцеві під зміненими анкетними даними ОСОБА_2, за що отримала грошові кошти в сумі 20 грн., в другому випадку, повторно, збула 12,71 г канабісу тій же особі за 50 грн. і втретє, повторно, збула 12,71 г канабісу покупцеві під зміненими анкетними даними ОСОБА_3, за що отримала грошові кошти в сумі 50 грн.

У касаційній скарзі та доповненні до неї прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та м'якість призначеного покарання, порушує питання про скасування судових рішень і направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд. При цьому не погоджується з застосуванням при призначенні ОСОБА_1 покарання ст.ст. 69, 75 КК України. Апеляційний суд, на думку прокурора, належним чином не перевірив аналогічних доводів, що були викладені в апеляції прокурора на вирок місцевого суду, та не зазначив в ухвалі достатніх підстав, через які визнав їх необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі та доповненні до неї, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Як убачається з оскаржуваного вироку, він постановлений з дотриманням вимог ст.ст. 323, 334 КПК України 1960 року, є законним і обґрунтованим.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, за який її засуджено, та кваліфікація дій засудженої за ч. 2 ст. 307 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Суд призначає покарання згідно зі ст. 65 КК України в межах санкції закону, з урахуванням ступеню тяжкості злочину, даних про особу засудженого та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , з урахуванням ступеня тяжкості, обставин, наслідків злочину і даних про особу винного, судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання, зокрема, особам, що вперше вчинили злочини, щиро розкаялися у вчиненому та активно сприяли розкриттю злочину.

Якщо суд при призначенні покарання в виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він на підставі ст. 75 КК України може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Вирішення судом питання про призначення ОСОБА_1 покарання відповідає наведеним вимогам.

При цьому суд урахував ступінь тяжкості, конкретні обставини вчиненого злочину, особу засудженої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, на диспансерних наркологічному і психіатричному обліках не перебуває.

Як обставини, що пом'якшують покарання, враховано молодий вік ОСОБА_1, повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що засуджена росла у неповній сім'ї, без матері, її складне матеріальне становище, а обставин, які обтяжують покарання, не встановлено (а. с. 114, 117, 160, 118, 116, 120, 122, 124).

Враховуючи наведені обставини, які в сукупності знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, призначене ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 69 КК України колегія суддів вважає необхідним і достатнім для виправлення засудженої, попередження вчинення нових злочинів та підстав вважати його м'яким не знаходить.

Погоджується колегія суддів і з висновками суду про можливість виправлення засудженої без відбування покарання та вважає, що суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України, правильно застосував кримінальний закон.

З такими висновками суду першої інстанції обґрунтовано погодився і апеляційний суд, який переглянув вирок суду щодо ОСОБА_1 і виніс мотивовану ухвалу, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, з наведенням достатніх підстав, через які доводи апеляційної скарги прокурора, аналогічні викладеним у касаційній скарзі, визнано необґрунтованими.

Твердження прокурора про порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону, а саме те, що суд не провів аналізу доказів по справі, не навів показань ОСОБА_1, визнавши недоцільним їх дослідження, то вони є неспроможними з огляду на наступне.

Згідно протоколу судового засідання засуджена повністю визнавала свою вину, а тому головуючим, за пропозицією прокурора, дослідження доказів у справі було обмежено допитом ОСОБА_1, яка підтвердила раніше надані показання та просила їх оголосити в судовому засіданні, що і зробив місцевий суд (а.с. 161-162).

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Кам'янського районного суду Черкаської області від 27 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.