Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Міщенка С.М.,

суддів: Солодкова А.А., Шибко Л.В.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 27 грудня 2013 року,

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 грудня 2013 року скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого прокуратури Комсомольського району м. Херсона від 09 лютого 2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 27 грудня 2013 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на незаконність оскаржуваних судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою та однобічністю досудового і судового слідства, істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, порушує питання про їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що органом досудового слідства йому безпідставно відмовлено в порушенні кримінальної справи. Зазначає, що слідчим прокуратури перевірка проведена з порушенням норм кримінально - процесуального закону. Стверджує, що не було розглянуто його клопотання про відвід судді Ковальвої Н.М. Окрім цього, вказує, що суддею місцевого суду було порушено порядок наради суддів при винесенні постанови.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 31 січня 2011 року звернувся до прокуратури із заявою про порушення щодо старшого слідчого Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_2 кримінальної справи за ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України. Вказав на те, що під час судового засідання слідчий надала інформацію, яка не містилась в матеріалах кримінальної справи щодо нього та ОСОБА_3, а також не зафіксувала пояснень останнього.

09 лютого 2012 року старшим слідчим прокуратури Комсомольського району м. Херсона Кондюріним С.О. винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України.

Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 грудня 2013 року, залишеною без змін апеляційним судом, скарга ОСОБА_1 на вказану постанову залишена без задоволення.

Скаргу на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи до місцевого суду ОСОБА_1 подав на підставі положень статей КПК України 1960 (1001-05) року.

Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України 1960 року, розглядаючи скаргу на постанову прокурора, слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, суддя повинен перевірити, чи були при відмові у порушенні справи виконані вимоги ст. 99 КПК України 1960 року, і, в залежності від установленого, приймає рішення про скасування такої постанови органу досудового слідства та повернення матеріалів для проведення додаткової перевірки або рішення про залишення скарги без задоволення.

Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді скарги ОСОБА_1 місцевий суд дотримався зазначених вимог закону, належним чином перевірив законність винесеної постанови й дійшов обґрунтованого висновку про те, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, належним чином умотивувавши своє рішення.

Висновок суду про відсутність підстав для порушення кримінальної справи відносно дій старшого слідчого Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_2, за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України, на підставі ст. 6 п. 1 КПК України 1960 року, за відсутністю події злочину є обґрунтованим і підтверджується матеріалами перевірки, ретельно дослідженими судом.

Так, органами досудового слідства було повно і всебічно проведено перевірку щодо протиправних, на думку заявника, дій ОСОБА_2 і даних для порушення кримінальної справи встановлено не було, а тому рішення органу досудового слідства про винесення відповідної постанови є обґрунтованим і відповідає вимогам ст. 99 КПК України 1960 року.

Таким чином, висновок суду про необхідність відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи є правильним.

Доводи ОСОБА_1, що суддя Ковальова Н.М. повинна була заявити самовідвід, оскільки раніше розглядала його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, є необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що обставини, встановлені статтями 54, 55 КПК України 1960 року, які виключають можливість участі судді в кримінальному судочинстві, відсутні.

Твердження ОСОБА_1 щодо порушення суддею місцевого суду нарадчої кімнати не заслуговують на увагу, оскільки згідно протоколу судового засіданні від 11 грудня 2013 року, суд видалявся до нарадчої кімнати, по виходу з якої оголосив постанову суду.

Попри це, як убачається з матеріалів справи, автором скарги було подано зауваження на вказаний протокол судового засідання, з якого видно, що заявник не заперечував порушення суддею порядку нарадчої кімнати.

Окрім цього, посилання у касаційній скарзі ОСОБА_1 на те, що старша слідча ОСОБА_2 повідомила неправдиві відомості про його участь у вбивстві у судовому засіданні, будучи допитаною у якості свідка, є неспроможними, оскільки кримінальна справа щодо ОСОБА_1 за умисне вбивство вже була порушена не за наслідками наданих свідчень.

Зі змісту ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що суд навів мотиви на спростування доводів апеляції, зазначивши підстави її відхилення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування судових рішень щодо відмови в порушенні кримінальної справи.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування судових рішень у даній справі, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 398 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 11 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 27 грудня 2013 року - без зміни.