5-2877км14 Про умисне скоєння директором ДП службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні ДП майнової шкоди - 26.08.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 26 серпня 2014 року в м. Києві касаційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні № 12013110060005586 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Марганець, Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч. 2 ст. 366 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських обов'язків на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та органів державної влади та управління строком на 3 роки зі штрафом 11900 гривень.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на нього певних обов'язків.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року вирок місцевого суду скасовано, кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч.2 ст. 366 КК України закрито за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Таргонія О.В., захисника ОСОБА_6, особи, щодо якої кримінальне провадження закрито ОСОБА_5,

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_5 і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону й неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи свої вимоги, вказує на те, що суд апеляційної інстанції, безпідставно закрив кримінальне провадження, оскільки посилання суду лише на невірну кваліфікацію дій ОСОБА_5 відповідно до обвинувального акту по диспозиції ч. 2 ст. 366 КК України в редакції закону від 21 грудня 2010 року та зміна судом обвинувачення на редакцію закону від 7 квітня 2011 року не може бути підставою для закриття провадження в зв'язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, оскільки у даному конкретному випадку, у кримінальному провадженні наявний склад злочину.

Згідно з обвинувальним актом від 18 липня 2013 року, органом досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, а саме у вчиненні умисних дій, які виразилися у службовому підробленні, що спричинило тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні ДП "Український інститут промислової власності" майнової шкоди у сумі 144578,76 грн., яка у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Так, ОСОБА_5, працюючи т.в.о. директора ДП "Український інститут промислової власності", будучи службовою особою, діючи умисно, протиправно, склав табель обліку робочого часу за грудень 2011 року, в який вніс завідомо неправдиві відомості про те, що працівник ДП "Український інститут промислової власності" ОСОБА_7 здійснив прогул 8 грудня 2011 року та 14 грудня 2011 року, які не відповідають дійсності.

При цьому ОСОБА_5 було достовірно відомо, що ці дані не

відповідають дійсності, оскільки він станом на 8 грудня 2011 року та 14 грудня 2011 року не перебував на посаді т.в.о. директора ДП "Український інститут промислової власності" і не міг знати про фактичне місцезнаходження вказаного працівника, а акти про прогули не складались.

Після цього вказаний підроблений документ було надано ДП "Український інститут промислової власності" до суду, з метою приховати факт звільнення ОСОБА_7 з порушенням трудового законодавства.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 червня 2012 року ОСОБА_7 поновлено на роботі на посаді заступника директора з наукової роботи ДП "Український інститут промислової власності".

За вироком місцевого суду, ОСОБА_5 визнаний винуватим у складанні та видачі, як службовою особою, завідомо неправдивого офіційного документу - службовому підробленні, яке спричинило тяжкі наслідки (матеріальні збитки у розмірі 144 578,46 грн., що у 250 і більше разів перевищує розмір соціальної пільги), вчиненому за обставин наведених у пред'явленому обвинуваченні та з визначенням судом часу вчинення - 23 грудня 2011 року. Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 366 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, перевіряючи кримінальне провадження в апеляційному поряду, апеляційний суд прийшов до висновку, що суд першої інстанції, встановивши, що дії були вчинені ОСОБА_5 23 грудня 2011 року самостійно змінив висунуте ОСОБА_5 обвинувачення, сформулювавши його як складання та видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документу (службове підроблення), яке спричинило тяжкі наслідки, змінивши правову кваліфікацію його дiй на редакцію ч. 2 ст. 366 КК України ( в редакції Закону від 7 квітня 2011 року (3207-17) ), яка набрала законної сили з 1 липня 2011 року, не звернувши увагу що цим погіршується становище ОСОБА_5, а санкція статті за цією редакцією передбачає більш суворе покарання.

Перевіривши доводи касаційної скарги, вислухавши думку прокурора на часткове підтримання касаційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Як убачається з кримінального провадження, органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувався за ч. 2 ст. 366 КК України від якого він захищався у суді.

Так, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_5 пред'явлено обвинувачення у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого документа - табелю обліку робочого часу за грудень 2011 року, у який були внесені завідомо неправдиві відомості (службове підроблення), що спричинило тяжкі наслідки. Кваліфікація дій ОСОБА_5 стороною обвинувачення здійснена за редакцією ч. 2 ст. 366 КК України, яка діяла до 1 липня 2011 року та передбачала притягнення до кримінальної відповідальності у разі складання та видачі завідомо неправдивих документів.

Проте, як встановлено апеляційним судом, станом на 23 грудня 2011 року ч. 2 ст. 366 КК України у редакції за якої стороною обвинувачення складено обвинувальний акт та кваліфіковані дії ОСОБА_5 була змінена, оскільки з 1 липня 2011 року набрала чинності нова редакція ст. 366 КК України за якою ОСОБА_5 про підозру не повідомлялось та обвинувальний акт не складався. Не скористався своїм правом про зміну обвинувачення й прокурор.

А тому апеляційний суд, правильно встановивши ці обставини, а також із врахуванням того, що суд першої інстанції фактично встановив нову об'єктивну сторону та предмет злочину, обвинувачення щодо якого ОСОБА_5 не пред'являлося і від якого він не мав можливості захищатися ні в ході досудового розслідування, ні в судовому засіданні, правильно дійшов висновку, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України (в редакції, яка діяла до 1 липня 2011 року) підлягає закриттю, за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, з чим погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого апеляційним судом рішення по справі.