Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Франтовської Т.І., суддів: при секретарі за участю прокурора Лагнюка М.М., Суржка А.В., Сідько В.В., Матюшевої О.В., розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012040370000001 та № 12012040370000003, за обвинуваченням

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України,

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; визнано невинуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 в частині його засудження за ч. 1 ст. 263 КК України скасовано та закрито кримінальне провадження в цій частині у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь в розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, в зв'язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, вважаючи судове рішення апеляційної інстанції по справі необґрунтованими та немотивованими. Вважає, що матеріали кримінального провадження слід направити на новий апеляційний розгляд.

Як убачається з вироку суду, ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому досудовим розслідуванням місці у невстановленої особи умисно незаконно, без передбачуваного законом дозволу, придбав пістолет системи Макарова калібром 9 мм серії НОМЕР_2 1974 року випуску та 8 патронів калібром 9 мм до нього який став незаконно зберігати та носити при собі.

20 листопада 2012 року о 12.40 год. ОСОБА_6, не маючи відповідного передбачуваного законом дозволу на зберігання вогнепальної зброї, зберігаючи при собі пістолет системи Макарова калібром 9 мм серії НОМЕР_2 1974 року випуску та 8 патронів калібром 9 мм до нього, прийшов на територію автомобільної стоянки, яка розташована біля будинку № 416 по вул. Дніпровській м. Павлограді.

У вказаний час на територію вказаної автомобільної стоянки підійшли співробітники УБОЗ ГУМВС в Донецькій області ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

ОСОБА_6, який сприйняв працівників міліції за осіб, які хочуть завдати шкоди його життю, витяг з поясу штанів зазначений пістолет системи Макарова з 8 патронами калібром 9 мм до нього і почав тікати в бік вул. Ленінградської м. Павлограда, де намагався сховатися у дворах житлових будинків. Перебуваючи на території, прилеглій до будинку 3-А вул. Ленінградській в м. Павлограді, біля магазину "АТБ", тікаючи від працівника УБОЗ УМВС України в Донецькій області ОСОБА_7, ОСОБА_6 мимоволі здійснив постріл з пістолету, а в подальшому приблизно о 13.10 год. під час переслідування працівниками УБОЗ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_6 сховав пістолет у підвальному приміщенні будинку № 5 по вул. Комарова у м. Павлограді, який 20 листопада 2012 року о 14.00 год. працівниками міліції було виявлено та вилучено.

Крім того, ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що 20 листопада 2012 року приблизно о 12 год. 40 хв., перебуваючи на автостоянці, що розташована біля буд. № 416 по вул. Дніпровській м. Павлограда, до нього підійшли співробітники УБОЗ ГУМВС в Донецькій області ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які в порядку виконання доручення слідчого Городцкова М.І., мали встановити місце проживання свідка по кримінальній справі № 8012030202 - ОСОБА_6 та вручити йому повістку про виклик до слідчого. 20 листопада 2012 року приблизно о 12 год. 40 хв. зазначені працівники міліції представились та повідомили ОСОБА_6, що йому необхідно з'явитись до слідчого Городцкова М.І. для проведення слідчих дій. ОСОБА_6 достовірно знаючи, що вказані особи є працівниками правоохоронного органу та знаходяться при виконанні службових обов'язків, маючи умисел на чинення опору працівникам правоохоронного органу, спілкуватися з ними відмовився та не бажаючи виконувати їх законні вимоги, а саме отримати повістку про виклик до слідчого, дістав за поясу штанів пістолет системи Макарова та пересмикнувши затвор, висловлюючи наміри про застосування пістолету, направивши пістолет на працівника міліції ОСОБА_7 почав тікати у бік вул. Ленінградської м. Павлограда, де намагався сховатися у дворах будинків. Перебуваючи на території, прилеглій до буд. 3-а вул. Ленінградської, неподалік магазину "АТБ", тікаючи від працівника УБОЗ ГУМВС в Донецькій області ОСОБА_7, ОСОБА_6 здійснив постріл з пістолету, а в подальшому приблизно о 13 год. 10 хв. під час переслідування працівниками УБОЗ ГУМВС в Донецькій області, ОСОБА_6 сховав пістолет системи Макарова калібром 9 мм серії НОМЕР_2, 1974 року випуску, та 7 патронів до нього у підвальному приміщенні буд. № 5 по вул. Камарова у м. Павлограді.

Заслухавши доповідь суді, думку прокурора Матюшевої О.В., яка не підтримала касаційну скаргу прокурора та просила залишити її без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено вироком суду, ОСОБА_6 обвинувачувався в незаконному носінні, зберіганні придбанні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу та йому було пред'явлене обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд, належним чином оцінивши представлені та досліджені в судовому засіданні докази, зокрема, показання обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7., показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та обґрунтовано прийшов до висновку, що 10 листопада 2012 року ОСОБА_6 пістолет на місце пригоди не приносив, оскільки, цей пістолет дістав та тримав в руках ОСОБА_7, умислу на незаконне придбання та зберігання вогнепальної зброї у ОСОБА_6 не було, доводи досудового слідства про те, що ОСОБА_6 витягнув пістолет із-за пояса нічим, окрім показань зацікавлених осіб не підтверджені, а тому його участь в незаконному носінні, зберіганні придбанні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, не доведена.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що участь ОСОБА_6 в незаконному носінні, зберіганні, придбанні вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України не доведена, в зв'язку з чим скасував в цій частині вирок районного суду і закрив кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Крім того, як об'єктивно було встановлено в ході судового розгляду кримінального провадження, сторона обвинувачення не надала суду ніяких доказів того, що працівники УБОЗ ГУМВС в Донецькій області ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 20 листопада 2012 року представилися ОСОБА_6 пред'явивши службові посвідчення й намагалися вручити останньому повістку про виклик до слідчого. Самої повістки не було долучено до матеріалів провадження, а про її існування орган досудового слідства зробив висновок лише на підставі показань вищезазначених працівників міліції. Крім того, свідки ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_16 дали показання, що 20 листопада 2012 року до ОСОБА_6 на автостоянці підійшли особи в цивільному не представились та не показали останньому свої службові посвідчення. Враховуючи зазначене, суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи скарги прокурора в частині виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 342 КК України, об'єктивно прийшов до висновку про правильність прийнятого судом рішення навівши мотиви такого рішення.

З цими висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що у касаційній скарзі не наведено обставин, передбачених ст. 412 КПК України, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили б суду постановити законне та обґрунтоване рішення, тим більше, що апеляційний суд з достатньою повнотою дослідив матеріали справи, які стосуються об'єму обвинувачення ОСОБА_6.

Доводи касаційної скарги прокурора про порушення апеляційною інстанцією норм процесуального закону, так як суд повторно не дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження та дав іншу оцінку доказам у справі, на думку колегії суддів, є безпідставними. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувались судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження до суду апеляційної інстанції таких клопотань від учасників судового провадження не надходило, а докази судом першої інстанції були досліджені безпосередньо, повно та у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, як вбачається зі змісту ухвали апеляційного суду, наведені у касаційній скарзі доводи прокурора, за своїм змістом аналогічні доводам апеляції поданої прокурором на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2013 року, і на них надано обґрунтовані відповіді.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та з наведеними в ній висновками погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_6, колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.

ухвала суду касаційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України, набирає законної сили з моменту проголошення.