Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Франтовської Т.І., Суржка А.В.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 серпня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 березня 2014 року щодо ОСОБА_2

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2013 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 5 березня 2014 року зазначений вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 05.08.2006 року близько 11-ї год. 20 хв., керуючи власним технічно-справним автомобілем "Хюндай-Матрікс" д.н.з. НОМЕР_1, разом з дружиною ОСОБА_3 та знайомою ОСОБА_4, рухався по автодорозі Київ-Десна в напрямку с. Новосілки Вишгородського району Київської області. Рухаючись автомобілем по указаній автодорозі ОСОБА_2 проїхав з'їзд з автодороги вправо на лісову дорогу, що веде до дачних будинків, які розташовані між с. Новосілки та с. Нижча Дубечня Вишгородського району. Проїхавши близько 300-500 метрів, ОСОБА_2 розвернув автомобіль у зворотному напрямку і рухався по вказаній автодорозі в напрямку м. Києва зі швидкістю 60-80 км/г. Наближаючись до з'їзду з автодороги, ОСОБА_2 з метою здійснити лівий поворот, включив показник лівого повороту і зменшив швидкість руху автомобіля до 15-20 км/г. У цей час за ним у попутному напрямку по правій смузі проїзної частини рухалися інші автомобілі, а по зустрічній смузі руху, здійснюючи обгін, рухався автомобіль "Міцубісі-Паджеро" д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 зі швидкістю більше 100 км/г, в автомобілі перебувала його дружина ОСОБА_6 та малолітня дитина ОСОБА_7 В цей момент водій ОСОБА_2, в порушення вимог п.п. 1.5., 2.3 б, 9.4 ч. 2, 10.1, 14.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) в необхідному обсязі за дорожньою обстановкою не стежив, проявив неуважність та не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, став виконувати лівий поворот, виїхавши на смугу зустрічного руху, чим створив небезпеку для руху і допустив зіткнення з автомобілем "Міцубісі-Паджеро" д.н.з. НОМЕР_2, який після зіткнення втратив керованість, виїхав у кювет і дахом зіткнувся з деревом.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирам автомобіля "Міцубісі-Паджеро" ОСОБА_6 та малолітній дитині ОСОБА_7 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала їх смерть у Вишгородської ЦРЛ, а водію ОСОБА_5 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення по справі, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'яку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Вказує, що з протоколу судового засідання суду першої інстанції вбачається, що 24 жовтня 2013 року в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_8, але фіксування перебігу судового процесу саме в цей день технічними засобами не здійснювалось, що на думку захисту є підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_2

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_1, який сою касаційну скаргу підтримав, разом з тим просив змінити судові рішення щодо ОСОБА_2, пом'якшити засудженому покарання до 5 років позбавлення волі та застосувати ст. 75 КК України, пояснення прокурора Матюшевої О.В., яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину по суті не оспорюється в касаційній скарзі, відповідають фактичним обставинам справи, і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку. Кваліфікація дій засудженого за ч. 3 ст. 286 КК України в касаційному порядку не оскаржується.

Доводи захисника ОСОБА_1 про істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону судами першої та апеляційної інстанцій, а саме, не фіксування технічними засобами перебігу судового процесу 24 жовтня 2013 року, коли в судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_8, що на думку захисту є підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_2, на думку колегії суддів, є безпідставними.

Колегія суддів приходить до висновку, що не може слугувати підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_2 твердження адвоката про відсутність звукозапису під час допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, оскільки по даній справі секретарем судового засідання складено відповідний протокол, з яким учасники процесу, в тому числі і захисник ОСОБА_1 (т. 5 а.с. 104, 107), ознайомились та жодних зауважень на нього не подали.

Крім того, як вбачається з самого протоколу судового засідання від 24 жовтня 2013 року допит свідка ОСОБА_8 відбувався відповідно до вимог процесуального закону та всім учасникам процесу судом була надана можливість ставити запитання зазначеному свідку.

Відсутність в матеріалах справи звукозапису допит свідка ОСОБА_8, на думку колегії суддів, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та ніяким чином не вплинуло на правильність прийнятого судом рішення.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, тяжкість наслідків, що настали, дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце роботи. Також, судом при призначенні покарання ОСОБА_2 враховано наявність обставин, що пом'якшують покарання засудженого, а саме, наявність на утриманні чотирьох дітей, а також самі обставини ДТА, яке сталося також при порушенні ПДР (1306-2001-п) з боку водія ОСОБА_5, та відсутність обставин, що обтяжують покарання та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 покарання в межах санкції частини статті ближче до мінімальної, за якою його визнано винним.

Апеляційний суд, відповідно до ст. 377 КПК України в редакції 1960 року, при перегляді справи щодо ОСОБА_2, в тому числі і за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1, перевірив усі викладені в ній доводи, в тому числі і щодо відсутності звукозапису допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, та зробив правильний висновок про те, що судом першої інстанції було взято до уваги всі обставини справи, які також були предметом розгляду суду апеляційної інстанцій, і яким судом дана належна оцінка та який не знайшов підстав для задоволення апеляції захисника, зазначивши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 не вбачається.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5 березня 2014 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.