Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Лагнюка М.М.,

суддів Франтовської Т.І., Тельнікової І.Г.,

за участю прокурора Перепилиці К.І.,

розглянула в судовому засіданні 21 серпня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року.

Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого, за ч. 4 ст. 187 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого, за ч. 3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2 судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.

За обставин встановлених судом та детально наведених у вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 та ОСОБА_2 11 березня 2010 року приблизно о 0 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою проникнення до квартири ОСОБА_3 та заволодіння його майном, прибули до будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1. Де, діючи згідно розподілених ролей, ОСОБА_2 залишився у під'їзді будинку з метою попередження появи сторонніх осіб та за необхідності надання допомоги в подоланні супротиву ОСОБА_3, а ОСОБА_1 за допомогою отриманої від ОСОБА_2 в'язки ключів відкрив двері квартири № 5 зазначеного будинку і незаконно проник усередину.

ОСОБА_3 почувши звук відкриття дверей вийшов в коридор своєї квартири, де побачивши ОСОБА_1 почав вимагати покинути його квартиру та намагався виштовхнути ОСОБА_1

ОСОБА_1 продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_2 злочинного умислу та бажаючи подавити волю ОСОБА_3 до супротиву завдав останньому два удари кулаками в голову, від яких потерпілий впав на диван. Продовжуючи злочинні дії та виходячи за рамки раніше обумовленої домовленості з ОСОБА_4, ОСОБА_1 почав здавлювати руками шию ОСОБА_5, від чого останній втратив свідомість.

Після цього, ОСОБА_1 з метою вбивства ОСОБА_5, взяв з кухні ніж, яким завдав потерпілому два удари в область шиї, в результаті чого ОСОБА_3 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

Будучи впевненим, що потерпілий помер, ОСОБА_1 заволодів майном останнього, а саме керамічною скарбничкою вартістю 30 грн., в якій знаходилися грошові кошти у сумі 280 грн. Після чого, ОСОБА_1 вийшов з квартири до ОСОБА_2, якому розповів про вбивство ОСОБА_3

Злочинний умисел ОСОБА_1 на вбивство ОСОБА_3 не був доведений до кінця, оскільки потерпілому була завчасно надана медична допомога, в результаті чого його смерть не наступила.

Крім цього, в той же день ОСОБА_1, знаходячись у вищевказаній квартирі незаконно заволодів паспортом на ім'я ОСОБА_3

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою досудового та судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Зазначає, що умислу на вбивство потерпілого у нього не було. На досудовому слідстві змушений був себе оговорити. Вбивство ОСОБА_3 скоїв ОСОБА_2, який і був ініціатором злочинів. Неправильна кваліфікація дій засудженого призвело до призначення покарання, яке є надто суворим.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України в редакції 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Згідно до вимог ст. 395 КПК України в редакції 1960 року, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення з наявними в справі і додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої і апеляційної інстанцій і їм була дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України в редакції 1960 року вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих йому злочинів, відповідають встановленим фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та допустимими доказами і є належним чином обґрунтованими.

Апеляційний суд вірно зазначив про те, що суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілого ОСОБА_3, які повністю узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_1 на досудовому слідстві, в яких він повністю визнав себе винним, а також показаннями засудженого ОСОБА_2 та інших свідків по справі. Дані показання у своїй сукупності підтверджують встановлені судом фактичні обставини скоєних засудженим ОСОБА_1 злочинів, а також його роль у них. Показання потерпілого, засуджених та свідків підтверджуються даними наявних в матеріалах справи доказів. Так, згідно протоколу відтворення обстановки та обставин подій за участю ОСОБА_1, останній підтвердив надані ним раніше показання та детально розповів про те яким чином він завдав удари потерпілому, як душив, вказав місце на кухні, де взяв ніж, яким завдав удари потерпілому, яким чином та в яке місце шиї завдав удари ножем, а також вказав на місце звідки взяв копилку та паспорт (т. 1 а. с. 83-86, 87, 94). Також вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованих злочинів підтверджуються висновками судово-медичних, судово-імунологічної та судово-дактилоскопічної експертиз, які також узгоджуються з показаннями засуджених та потерпілого (т. 1 а. с. 148т. 2 а. с. 39-40, 81-83). Таким чином дії засудженого ОСОБА_1, а саме те, що він душив потерпілого, кількість ударів ножем в життєво важливий орган - шию, свідчать про наявність у нього умислу направленого на умисне вбивство потерпілого.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій надана належна оцінка зміненим в ході судового розгляду справи показанням засудженого ОСОБА_1, в яких він вказував на свою непричетність до замаху на вбивство ОСОБА_3 Дані показання засудженого були повністю спростовані в ході проведення судового слідства по справі.

Доводи касаційної скарги засудженого про застосування до нього недозволених методів слідства були предметом ретельної перевірки та свого підтвердження не знайшли.

Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів висновки судів першої та апеляційної інстанцій та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 судом касаційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК України. З даною кваліфікацією погодився і суд апеляційної інстанції, навівши в ухвалі суду докладні мотиви на спростування доводів захисту про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Судами врахована тяжкість та кількість вчинених ним злочинів, два з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, дані, що характеризують особу засудженого, наявність обтяжуючої покарання обставини - скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння, а тому прийшли до обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженому покарання у межах санкцій інкримінованих статей.

Підстав для призначення засудженому ОСОБА_1 більш м'якого покарання або застосування ст. 69 КК України колегія суддів не вбачає.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив усі доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_6, які за своїм змістом аналогічні доводам касаційних скарг ОСОБА_1 і обґрунтовано спростував, із зазначенням в ухвалі докладних мотивів прийнятого рішення.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України в редакції 1960 року.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України в редакції 1960 року та розділом ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2013 року щодо нього - без зміни.