Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

судді доповідача Суржка А.В.,

суддів: Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 7 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 червня 2014 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Святошинського районного суду м. Києва від 10 квітня 2011 року за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 190 КК України,

вироком Святошинського районного суду м. Києва від 7 лютого 2014 року ОСОБА_1 визнано винним та засуджено: за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік; за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на останнього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

За обставин встановлених судом і детально наведених у вироку суду, ОСОБА_1, будучи раніше судимим за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, 17 травня 2013 року приблизно о 15 год. 30 хв., перебуваючи в приміщенні торгівельного залу гіпермаркету "Епіцентр", який розташований по вул. Берковецька, 6-В у м. Києві, повторно, таємно викрав чуже майно, належне ТОВ "Епіцентр К" на загальну суму 155 гривень, але свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі.

Крім того, ОСОБА_1 12 липня 2013 року у невстановленої досудовим слідством особи, при невстановлених слідством обставинах та у невстановлений досудовим слідством час, перебуваючи у м. Ірпінь Київської області, незаконно придбав за 70 гривень наркотичний засіб опій ацетильований, який знаходився у шприці, для особистого вживання без мети збуту, який перевіз до м. Києва.

Також, 4 серпня 2013 року приблизно о 12 годині ОСОБА_1, знаходячись по АДРЕСА_2, повторно, шляхом обману заволодів грошовими коштами у розмірі 200 гривень, які належать ОСОБА_2, чим спричинив останній матеріальної шкоди на вказану суму.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 3 червня 2014 року зазначений вирок районного суду залишений без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 190 КК України, та правильності кваліфікації його дій, ставить вимогу про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 Посилається на те, що районним судом не в повній мірі враховані всі обставини справи, внаслідок чого суд безпідставно дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання. Крім того, прокурор зазначає, що ухвала апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки є не належним чином мотивованою.

Перевіривши касаційну скаргу, дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, що викладені у вироку суду першої інстанції, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які правильно оцінені судом і яким дана належна юридична оцінка та ніким не оскаржується, а тому касаційним судом вирок в цій частині не перевіряється.

Як вбачається з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального правопорушення судом першої інстанції, звертавя до апеляційної інстанції з проханням скасувати вирок районного суду через невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та його особі внаслідок м'якості.

Так, апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за вищевказаними апеляціями в порядку ст. 404 КПК України, перевіривши ретельно всі доводи апеляційної скарги, не знайшов підстав для скасування вироку суду і призначення ОСОБА_1 більш суворого покарання. Оскільки, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, які відноситься до середньої тяжкості, відношення ОСОБА_1 до скоєного, його особу, який раніше судимий, характеризується позитивно по місцю проживання, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та відшкодування у ході розгляду справи матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_2 та обрав міру покарання без ізоляції від суспільства. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є законною та вмотивованою.

Призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців із застосуванням ст. 75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки є обґрунтованим і необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів.

Крім того, враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою прокурора слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів -

відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 7 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 3 червня 2014 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.