Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії:

головуючого Вільгушинського М.Й.,

суддів Колесниченка В.М., Слинька С.С.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 06 травня 2014 року,

указаним вирок місцевого суду, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 06 травня 2014 року, засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, - за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 10000 грн. у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди, 2000 грн. - витрат на правову допомогу; на користь держави - 234 грн. 72 коп.

Вирішено питання про долю речових доказів.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 указує на невідповідність призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості вчиненого злочину та даним про особу останнього внаслідок суворості. Захисник посилається на те, що при призначенні засудженому покарання, судом неповною мірою враховано молодий вік ОСОБА_2, який раніше не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності, позитивно характеризувався за місцем свого проживання та у місцях тимчасового утримання, мав родину. Просить змінити судові рішення та пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання.

Перевіривши касаційну скаргу, долучені копії судових рішень, колегія суддів вважає, що немає підстав для відкриття провадження з мотивів, наведених у касаційній скарзі.

Захисником ОСОБА_1 не оскаржуються доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненому злочині та кваліфікація дій його підзахисного за ч. 3 ст. 152 КК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не наведено доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни постановлених судових рішень щодо ОСОБА_2

Із наданих копій судових рішень убачається, що судом при призначенні ОСОБА_2 покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України ураховано тяжкість вчиненого ним злочину, дані про засудженого, обтяжуючу покарання обставину.

Зокрема, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, які законом віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, дані про його особу, який раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризувався за місцем свого проживання, а також відсутність пом'якшуючих обставин. Обтяжуючою покарання обставиною судом визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Те, що ОСОБА_2 позитивно характеризувався в місцях тимчасового утримання, має родину не є обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави для пом'якшення призначеного йому покарання.

Інших обставин, які не були враховані судом при призначенні ОСОБА_2 покарання у розмірі ближче до мінімальної межі санкції ч. 3 ст. 152 КК України, і могли б бути підставою для його пом'якшення, у касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 не наведено.

Призначене засудженому покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

З огляду на вищевикладене, з мотивів, наведених у касаційній скарзі, наданих до неї судових рішень убачається, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_1 відсутні, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України підстав для відкриття провадження немає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 428 КПК України,

відмовити захиснику ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 06 травня 2014 року щодо ОСОБА_2

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.