5-2369км14 Про порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту, що стало причиною зіткнення швидкісного катера із маломірним теплоходом і заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та спричинило загибель однієї людини - 07.08.2014 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 7 серпня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Судацького міського суду АР Крим від 5 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 7 листопада 2013 року.

Вироком Судацького міського суду АР Крим від 5 липня 2013 року засуджено

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Судацького міського суду АР Крим від 17 квітня 2012 року за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік,

- за ч. 3 ст. 276 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

На підставі ст. 71 КК України приєднано частково невідбуте покарання за вироком Судацького міського суду АР Крим від 17 квітня 2012 року у виді 6 місяців позбавлення волі і остаточно призначено покарання у виді 8 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 000 грн., у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 400 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 6980 грн., у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 50 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 54000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 7 листопада 2013 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

Як встановив суд, ОСОБА_2 засуджено за те, що він, як працівник водного транспорту, скоїв порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту, що створило небезпеку для життя людей і заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та спричинило загибель однієї людини, при наступних обставинах:

04 серпня 2012 року, близько 10 год. 10 хв., ОСОБА_2, будучи працівником водного транспорту - судноводієм моторного катеру, моделі РL- 750 (2012 року випуску, довжина 7,49 м., ширина 2,49 м.), реєстраційний номер "НОМЕР_1", укомплектованого підвісним човновим мотором "Suzuki", потужністю 250 к.с., був готовий вийти у відкрите море з метою здійснення екскурсійних пасажирських перевезень з центрального міського пляжу м. Судака у напрямку мисів Алчак і Меганом.

У той же час, близько 10-00 години теплохід "Чорномор'є" (1958 року випуску, довжина 24,8 м., ширина 5,20 м.), під управлінням капітана ОСОБА_6, без пасажирів на борту, відійшов від причалу портопункту Судак для прогріву двигунів у напрямку мису Алчак, і через деякий час ліг на зворотний курс в південно-західному напрямі зі швидкістю 4 вузла на годину. Під час проходження м. Алчак у зворотному напрямку з боку берега в сторону теплохода "Чорномор'є" відійшов моторний катер, під управлінням ОСОБА_2, який відразу ж вийшов на максимальну потужність роботи підвісного двигуна. На борту моторного катеру перебувало 20 пасажирів, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5 з сином ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, подружжя ОСОБА_12 і ОСОБА_13 зі своїми синами ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, і ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_16 зі своїм сином ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_4, подружжя ОСОБА_18 і ОСОБА_7 зі своїм сином ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_20 зі своєю донькою ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_27 зі своєю донькою ОСОБА_23, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_24 та ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_7.

04 серпня 2012 року, близько 10 години 15 хвилин, при здійсненні маневрів на моторному катері, на якому знаходилися зазначені пасажири, ОСОБА_2, перебуваючи в одному кілометрі від причалу "Брігантіна" у напрямку мису Алчак, на відстані 500 метрів від берегу, допустив порушення вимог правил 6, 7, 8, 17 Міжнародних правил попередження зіткнень суден у морі і небезпечно зблизився з теплоходом "Чорномор'є", капітан якого - ОСОБА_6 за допомогою ревуна подав звукові сигнали, переклав кермо вправо на борт і дав найповніший задній хід.

Однак ОСОБА_2 на звукові сигнали не відреагував, потужність роботи двигуна не уменшив і в цей момент сталося зіткнення моторного катеру з теплоходом "Чорномор'є", в результаті якого, моторний катер отримав пошкодження в районі мідель - шпангоуту, яке являло собою пробоїну лівого борту.

Згідно висновку комплексної технічної експертизи № 1860 від 17.08.2012 року моторний катер моделі РL - 750 і підвісний човновий мотор моделі "Suzuki DF 250 TX" на момент події перебували в технічно справному стані.

В результаті зіткнення були отримані тілесні ушкодження пасажирами моторного катеру: ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_25 та заподіяна смерть пасажира ОСОБА_24

Згідно висновків судово-медичних експертиз № 370 від 26.09.2012, № 371 від 26.09.2012 року та № 372 від 26.09.2012 року ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_25 заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння.

Висновком судово-медичної експертизи № 68 від 15.09.2012 року встановлено, що смерть ОСОБА_24 настала від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді переломів кісток склепіння і підстави черепа, кісток носа, верхньої та нижньої щелепи, розривів оболонок мозку, крововиливів під м'яки мозкової оболонки, в тканину мозку з розтрощуванням тканини головного мозку. Зазначені тілесні ушкодження, заподіяні при водній транспортній події 04.08.2012 року у пасажира моторного катеру при зіткненні його з іншим водним транспортним засобом від удару тіла об тупі предмети катеру.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 порушує питання про зміну судових рішень по справі, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки вважає, що ОСОБА_2 не є суб'єктом злочину передбаченого ст. 276 КК України та просить перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 276 на ст. 291 КК України, призначивши йому покарання згідно вимог розділу ХІ КК України (2341-14) ; зменшити розмір стягненого з засудженого відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а в частині стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_5 - відмовити. Посилається при цьому на неповноту та однобічність слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та порушення апеляційним судом при розгляді апеляцій вимог ст. 377 КПК України в редакції 1960 року.

В обґрунтування своїх доводів захисник вказує, що висновки суду про те, що ОСОБА_2 є працівником водного транспорту необґрунтовані, оскільки письмова трудова угода (контракт) між ним та судновласником ОСОБА_28 не укладався. Захисник вважає неприпустимим посилання суду на ч. 4 ст. 24 КЗпП, згідно якої трудова угода вважається укладеною і тоді коли наказ чи розпорядження про прийом на роботу не були видані, однак працівник був допущений до роботи, оскільки при цьому, судом не враховано вимоги п. 6 ч.1 ст. 24 КЗпП, згідно яких укладання трудової угоди з фізичною особою обов'язково здійснюється в письмовій формі, а також вимоги ст. 24-1 КЗпП, згідно якої письмова трудова угода між фізичними особами повинна бути зареєстрованою у 7-ми денний строк з моменту допуску працівника до роботи у державній службі зайнятості. Недотримання цих вимог трудового законодавства, на думку захисника, виключають наявність факту трудових відносин між ними.

Також захисник звертає увагу на те, що під час розслідування справи не встановлено чи дійсно судновласник ОСОБА_28 є підприємцем, його не допитано про обставини взаємовідносин між ним та ОСОБА_2 З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України містить спеціальний суб'єкт захисник вважає, що дії засудженого необхідно кваліфікувати за ст. 291 КК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Захисником у касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанцій, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України в редакції 1960 року, вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Тому, при розгляді доводів касаційної скарги захисника, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами.

Суд належним чином проаналізував наявні в матеріалах справи докази, на підтвердження винності засудженої ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України, тобто, у порушенні правил безпеки руху та експлуатації транспорту, що створило небезпеку для життя людей і заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та спричинило загибель однієї людини, й дотримуючись вимог ст. 334 КПК України в редакції 1960 року, належно обґрунтував свої висновки у вироку та відповідно до них кваліфікував злочинні дії ОСОБА_2

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні й детально викладених у вироку, і є обґрунтованим.

Винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується матеріалами кримінальної справи та дослідженими по справі доказами, зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_25, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_27, ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_12 щодо обставин зіткнення; показаннями свідків ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_6, ОСОБА_35 та інших; протоколом огляду місця пригоди від 4 серпня 2012 року; висновком комплексної експертизи технічного стану № 1860 від 17 серпня 2012 року відповідно до якого моторний катер під керуванням засудженого на момент події знаходився в технічно справному стані (т. 1 а.с. 164-170); висновками судово-медичних експертиз щодо отримання внаслідок зіткнення потерпілими тілесних ушкоджень; та іншими доказами по справі, яким суд дав належну оцінку.

Суд, безпосередньо дослідив зібрані по справі докази, здійснив їх оцінку у повній відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, встановивши обставини справи з належною повнотою.

Відповідно до п.7 постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України - трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Враховуючи те, що робота по перевезенню пасажирів виконувалася ОСОБА_2 тільки за усними розпорядженнями власника катеру ОСОБА_28, і тільки суворо у визначені судновласником дні, крім цього він не тільки був допущений до роботи, а навіть отримував за цю роботу заробітну платню, яка складалася з процентного співвідношення до суми щоденної виручки, що підтверджують під час допитів і засуджений ОСОБА_2, і свідок ОСОБА_31 (т.4 а.с.223, т.5 а.с.14 ), колегія суддів погоджується з виносками суду про наявність фактичних трудових відносин між ними та з цих підстав вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що для визнання наявності трудових відносин між фізичними особами обов'язкова письмова форма трудової угоди, а також її реєстрація у 7-ми денний строк у державній службі зайнятості з моменту допуску працівника до роботи.

Дії ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 276 КК України кваліфіковані правильно.

Тому доводи касаційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_2 складу інкримінованого йому злочину, на думку колегії суддів є безпідставними і спростовуються доказами, які викладені у вироку суду, в тому числі і висновками експертиз проведених відповідно до вимог процесуального закону в рамках розслідування даної кримінальної справи.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому покарання, суд у повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, наслідків учиненого, даних про його особу, обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин, наведених у вироку.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість визначення судом розміру відшкодування потерпілим моральної шкоди, внаслідок вчиненого ОСОБА_2 злочину, на думку колегії суддів, є непереконливими.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" та ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин.

Як вбачається з вироку суду, розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було визначено із засад розумності, виваженості та справедливості, вона відповідає розміру завданих потерпілим фізичних та моральних страждань і вважати їх необґрунтовано завищеними, на думку колегії суддів, підстав не має. Вказані позови судом правильно вирішено у відповідності до вимог ст. 23, 1167, 1168, 1172 ЦК Україні та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) .

Апеляційний суд, відповідно до ст. 377 КПК України в редакції 1960 року, при перегляді справи щодо ОСОБА_2, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, перевірив усі викладені в ній доводи, аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі захисника та зробив правильний висновок про те, що судом першої інстанції було взято до уваги всі обставини справи, які також були предметом розгляду суду апеляційної інстанцій, і яким судом дана належна оцінка та який не знайшов підстав для задоволення апеляції, зазначивши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, з якими погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника не вбачається.