Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Літвінова Є.В., Кульбаби В.М.,

розглянувши кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Житомира, проживаючого: АДРЕСА_2, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 14 листопада 2008 року за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, постановою Богунськогго районного суду м. Житомир від 30 вересня 2011 року звільненого умовно-достроково на невідбутий строк 8 місяців 11 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця м. Житомира, проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2014 року, якою залишено без змін вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

Вказаним вироком міського суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладено на останнього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду, в період часу з 18 години вечора 23 жовтня 2013 року до 06 години ранку 24 жовтня 2013 року, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1, прибувши з м. Житомира до м. Вінниці на автомобілі марки "ВАЗ-2110", д.н.з. НОМЕР_1, з метою вчинення крадіжок з автомобілів, таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом розбиття скла вікна трьох автомобілів, викрали з транспортних засобів чуже майно, чим спричинили матеріальної шкоди потерпілим на загальну суму: ОСОБА_3 - 930 гривень; ОСОБА_4 - 950 гривень; ОСОБА_5 - 1 100 гривень.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2014 року зазначений вирок міського суду залишений без змін.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та доведеності їх вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, ставить вимогу про скасування ухвали апеляційної інстанції через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених. Посилається на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки при залишенні без задоволення апеляційної скарги прокурора, судом не враховано системність та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також те, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши дотримання прокурором порядку, строків касаційного оскарження та відповідність касаційної скарги вимогам закону, доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд касаційної інстанції, згідно п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК, та правильність кваліфікації їх дій, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо не відповідності ухвали апеляційної інстанції вимогам ст. 419 КПК України, є не обґрунтованими.

Так, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України, мотивувальна частина ухвали складається із зазначенням: короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження; встановлених судом першої інстанції обставин; встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Апеляційним судом ці приписи законодавства виконані.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у порядку ст. 404 КПК України за апеляційною скаргою прокурора, встановив, що їх вина, при вірно встановлених судом першої інстанції обставинах, які не заперечували і самі засуджені, повністю доведена сукупністю допустимих, достатніх, зібраних відповідно до закону і належним чином перевірених та проаналізованих в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою та іншими матеріалами провадження, тому обґрунтовано покладені в основу вироку.

Разом з цим, при призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, який раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерному обліку у Житомирському обласному наркологічному диспансері та у Житомирській обласній психіатричній лікарні № 1 не перебуває, наявність обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочинів та добровільне відшкодування завданої шкоди, та відсутність обтяжуючих вину обставин.

При призначенні засудженому ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції також урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про його особу, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на диспансерному обліку у Житомирському обласному наркологічному диспансері та у Житомирській обласній психіатричній лікарні № 1 не перебуває, наявність обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочинів та добровільне відшкодування завданої шкоди, та відсутність обтяжуючих вину обставин.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали цього суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, є належним чином вмотивованою. Апеляційний суд обґрунтовано визнав призначене покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 таким, що відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, з чим погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; підстав для призначення більш суворого покарання не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали апеляційного суду і задоволення скарги прокурора, та вважає, що у відкритті провадження за його касаційною скаргою слід відмовити на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 25 квітня 2014 року, якою залишено без змін вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 31 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ухвала оскарженню не підлягає.