Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Орлянської В.І., суддів: Кравченка С.І., Літвінова Є.В., за участю прокурора Саленка І.В., засудженого захисника потерпілого представника потерпілогоОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянула у відкритому судовому засіданні 31 липня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 з доповненнями та змінами до неї на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року щодо нього. Зазначеним вироком засуджено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого що немає судимостей,за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки; за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років 6 місяців. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років 6 місяців. Строк відбування покарання постановлено рахувати з 27 червня 2012 року та зараховано в цей строк перебування ОСОБА_7 під вартою з 15 червня 2010 року (день фактичного затримання) по 26 червня 2012 року включно. Вирішені питання щодо речових доказів та судових витрат по справі. За вироком суду, ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він 10 червня 2010 року приблизно о 23 годині 10 хвилин, знаходячись у лісопарковій зоні острова "Жуків" на відстані приблизно 2 км від будинку № 18 по вул. Підбірній у м. Києві, на ґрунті виниклих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_8, у зв'язку з тим, що останній був винен та довгий час не повертав йому гроші в сумі 5 500 000 гривень, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8, діючи умисно, дістав із - за пояса штанів невстановлений досудовим слідством пістолет, системи "Браунінг", споряджений бойовими патронами цієї ж системи, калібру 7,65 мм, який він приблизно в середині липня 2009 року, з метою самозахисту придбав на території ринку "Куренівський" по вул. Білицькій, 1, в м. Києві, у невстановленої слідством особи та зберігав при собі без передбаченого законом дозволу та здійснив не менше п'яти пострілів із вказаного пістолету в область голови, шиї, грудної клітини та тулуба ОСОБА_8, спричинивши йому своїми умисними діями множинні кульові поранення тіла, від яких останній помер на місці. Після вчинення вбивства ОСОБА_8, ОСОБА_7 з місця вчинення злочину на своєму автомобілі "Lexus LX470", д.н.з. НОМЕР_1 зник. А 11 червня 2010 року у нічний час, повертаючись на своєму автомобілі до місця свого проживання, проїжджаючи мостом ім. Ак. Патона у Києві, ОСОБА_7, з метою знищення знаряддя злочину, викинув невстановлений досудовим слідством пістолет, яким вчинив вбивство ОСОБА_8, у річку Дніпро. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року вирок суду залишений без зміни.У касаційній скарзі з доповненнями та змінами до неї засуджений просить судові рішення скасувати, а справу направити до прокуратури для організації нового розслідування. Стверджує, що вбивства не вчиняв, оскільки на час вчинення злочину життєві обставини склалися так, що змушений був взяти на себе вину, а суд безпідставно взяв до уваги його показання надані ним під час досудового слідства та на початку судового розгляду; судом порушено вимоги ст. 374 КПК України, оскільки при новому судовому розгляді суд помилково взяв до уваги його попередні показання, які не були досліджені в процесі нового судового розгляду, а тому вони є недопустимим доказом по справі; порушено вимоги ст. 22 КПК України; суд надав перевагу одним доказам та відкинув інші; не надано належної оцінки тому факту, що під час відтворення обстановки та обставин події він пояснював, що двічі вистрелив у обличчя потерпілому, а всі інші постріли робив тоді коли потерпілий лежав на землі, тоді як судовою експертизою встановлено, що всі поранення потерпілий отримав у вертикальному положенні; справа у суді першої інстанції розглянута незаконним складом суду, тим самим порушено вимоги ч. 3 ст. 16-2 КПК України; докази на яких ґрунтується вирок порушує вимоги ст. 62 Конституції України.

Апеляційна інстанція зазначене залишила поза увагою.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого на підтримку касаційної скарги з доповненнями та змінами до неї у повному обсязі; захисника, який підтримав касаційну скаргу засудженого, та вважав, що на досудовому слідстві та у суді були порушені вимоги статей 22, 74, 374, ч.3 ст. 16-2 КПК України; потерпілого та його представника, які просили судові рішення залишити без зміни, оскільки вони є законними та обґрунтованими; думку прокурора, який не погодився з касаційною скаргою засудженого; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З огляду на вимоги ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

А відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Суд першої інстанції не допустив порушень вказаних вимог закону.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і досліджених у судовому засіданні доказах, а саме: явкою з повинною, показаннями самого ОСОБА_7, які він давав на досудовому слідстві та на початку судового розгляду справи, які узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи про характер і локалізацію тілесних ушкоджень та причину смерті ОСОБА_8, протоколом огляду місця події, протоколом відтворення обстановки та обставин події із застосуванням технічних засобів за участю ОСОБА_7, висновком балістичної експертизи та іншими доказами, які є в матеріалах справи.

Також вина засудженого підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; показаннями свідка ОСОБА_12 який пояснив, що ОСОБА_7 добровільно без будь - якого примусу написав явку з повинною та детально розповів про обставини вбивства; показаннями свідка ОСОБА_13, який допитувався на вимогу сторони захисту та пояснив суду, що при розслідуванні даної справи він брав участь у якості понятого при відтворенні обстановки та обставин події за участю ОСОБА_7 який детально розповідав про обставини вбивства та показав місце його вчинення.

Суд обґрунтовано взяв до уваги показання засудженого ОСОБА_7 які він давав на досудовому слідстві та на початку розгляду кримінальної справи у суді і які підтверджуються та узгоджуються з доказами, дослідженими в ході судового засідання.

Так, під час допитів як підозрюваного та обвинуваченого, а також на початку судового слідства ОСОБА_7 в присутності захисника визнавав себе винним повністю, докладно розповідав про обставини вчинення даного злочину, вказував про мотив його дій, а саме, що він розгнівався та умисно вбив ОСОБА_8 оскільки останній байдуже ставився до його становища та не повертав йому гроші (т. 2 а.с. 205-226; т. 3 а.с. 217-226; т. 4 а.с. 4-5, 36-41, 200)

З даних протоколу відтворення обстановки та обставин події вбачається, що ОСОБА_7 в присутності захисника, понятих показав на місці та розповів про обставини вчинення умисного вбивства.

У цьому зв'язку доводи в касаційній скарзі засудженого про те, що він не вчиняв умисне вбивство ОСОБА_8 є безпідставними і спростовуються вищеперерахованими дослідженими судом доказами.

Посилання у скарзі засудженого на те, що суд надав перевагу одним доказам та відкинув інші неспроможні, оскільки суд належним чином обґрунтував підстави, через які він не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15,, ОСОБА_16, ОСОБА_17 які вступили у справу за клопотанням захисників та були допитані в ході судового слідства.

Як свідчать дані протоколу судового засідання та зміст вироку, суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив обставини справи, з дотриманням вимог ст. 22 КПК України, ст. 62 Конституції України, надав доказам належну оцінку відповідно до положень ст. 67 КПК України, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України, правильно кваліфікував його дії та постановив вирок який відповідає вимогам закону.

Твердження засудженого про те, що під час відтворення обстановки та обставин події він пояснював, що двічі вистрелив у обличчя потерпілому, а всі інші постріли робив коли потерпілий вже лежав на землі, тоді як судовою експертизою встановлено, що всі поранення ОСОБА_8 отримав у вертикальному положенні не ґрунтуються на матеріалах справи, з яких вбачаться, що під час відтворення обстановки та обставин події, як і протягом всього досудового слідства, ОСОБА_7 пояснював, що декілька разів вистрелив в область обличчя ОСОБА_8, після чого сів в автомобіль і покинув місце злочину. А як вбачається з висновків судово - медичної експертизи № 240 МК від 17.09.2010 року в момент здійснення пострілів ОСОБА_8 знаходився у вертикальному положенні, що підтверджує показання самого засудженого які він надавав протягом всього досудового слідства та на початку судового слідства, з яких вбачається, що він вистрелив приблизно у верхню частину тіла ОСОБА_8, скільки пострілів зробив не пам'ятає, після чого потерпілий впав на землю, а він сів в автомобіль та покинув місце вчинення злочину. Також пояснював, що у пістолеті було 7-8 патронів (т. 2 а.с. 205-226; т. 3 а.с. 217-226; т. 4 а.с. 4-5, 36-41, 200).

Крім того, надуманими є доводи засудженого про порушення судом вимог ст. 374 КПК України, оскільки вказана норма закону регулює підстави з яких апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. А як вбачається з матеріалів справи в апеляційному порядку вирок суду не скасовувався.

Також не ґрунтуються на матеріалах справи, доводи касаційної скарги про порушення судом вимог ч. 3 ст. 16-2 КПК України, оскільки перевіркою встановлено, що вирок суду постановлений законним складом суду, якому відводів учасники процесу не заявляли.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд ретельно перевірив усі доводи апеляції засудженого, у тому числі і ті, які за змістом і суттю аналогічні викладеним в касаційній скарзі з доповненнями до неї, й достатньою повнотою і мотивовано відмовив в їх задоволенні, навівши відповідні мотиви прийнятого рішення. Вважати, що апеляційний суд допустився упередженості чи необ'єктивності при розгляді цієї справи або не виконав ті чи інші норми КПК (4651-17) , які були б підставою для зміни або скасування ухвали, колегією суддів не встановлено. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК.

Призначаючи покарання ОСОБА_7, суд згідно положень ст. ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого та конкретні обставини справи, воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7 судом касаційної інстанції не встановлено, а тому підстав для задоволення його касаційної скарги не вбачається.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягнули безумовне скасування судових рішень органами досудового слідства та судами першої і апеляційної інстанції у справі не допущено, тому підстав для скасування постановлених щодо засудженого ОСОБА_7 судових рішень за доводами касаційної скарги останнього з доповненнями та змінами до неї, у колегії суддів немає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 з доповненнями та змінами до неї залишити без задоволення.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року щодо засудженого за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_7 залишити без зміни.