Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів: Кравченка С.І., Літвінова Є.В.,

за участю прокурора Саленка І.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні 31 липня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Приморського районного суду міста Одеси від 10 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2013 року щодо останнього.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого що немає

судимостей, в силу ст. 89 КК України,

за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат по справі.

За вироком суду ОСОБА_2 засуджений за те, що 03 липня 2012 року, приблизно о 08 годині 20 хвилин, за попередньою змовою з ОСОБА_3, засудженим вироком Приморського районного суду від 29.11.2012 року, шляхом вільного доступу, через вхідні двері, проникли в квартиру АДРЕСА_1, звідки відкрито викрали майно належне ОСОБА_4, чим спричинили потерпілому матеріальний збиток на загальну суму 7700 грн.

Крім того, 08 липня 2012 року, приблизно о 04 годині 30 хвилин, за попередньою змовою з ОСОБА_3, засудженим вироком Приморського районного суду від 29.11.2012 року, шляхом вільного доступу, через балкон, проникли до квартири АДРЕСА_2, звідки повторно відкрито викрали майно належне ОСОБА_5, чим спричинили потерпілій матеріальний збиток на загальну суму 3996 грн.

Також, у період часу з 20 години, 17 липня 2012 року по 09 годину, 18 липня, знаходячись на вул. Пастера, 42 у м. Одесі, ОСОБА_2 проник в приміщення Одеського відділення інституту "Укргеоінформ" звідки повторно, таємно викрав майно, належне ОСОБА_6, на загальну суму 5191 грн., спричинивши потерпілому матеріальний збиток на вказану суму.

Поміж іншого, 07 серпня 2012 року, у період часу з 03 години по 06 годину 30 хвилин, ОСОБА_2 через відчинене вікно, проник до квартири АДРЕСА_3 звідки таємно, повторно викрав ноутбук, належний ОСОБА_7, спричинивши їй матеріальний збиток на суму 3500 грн..

Ухвалою апеляційного суду від 26 грудня 2013 року вказаний вирок районного суду, за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить судові рішення змінити, пом'якшити призначене ОСОБА_2 покарання застосувавши до нього вимоги ст. 69 КК України та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України. Вважає покарання занадто суворим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого. При цьому, посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не враховано його позитивні характеристики з місця проживання, те, що він визнав свою вину та щиро розкаявся, добровільне відшкодування завданої шкоди потерпілим. Крім того, посилається, що злочини ОСОБА_2 вчинені під впливом та з ініціативи іншого співучасника - ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, відповідають фактичним обставинам справи й обґрунтовані сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, і захисником у касаційній скарзі не оспорюються, як і кваліфікація дій засудженого.

Що стосується доводів захисника про суворість призначеного ОСОБА_2 покарання, то вони є безпідставними.

Виходячи з положень ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Як убачається з матеріалів справи, суд при призначенні

ОСОБА_2 покарання врахував конкретні обставини справи, тяжкість вчинених злочинів, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання; обставинами, що пом'якшують покарання визнано - щире каяття, повне визнання вини у скоєному, добровільне відшкодування матеріального збитку потерпілим ОСОБА_4 і ОСОБА_7; відсутність обставин, що обтяжують покарання. Рішення суду належним чином мотивовано.

В той же час, апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляційних скаргах доводи засудженого та його захисника, які за своїм змістом аналогічні касаційній скарзі, та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для пом'якшення ОСОБА_2 призначеного покарання. Своє рішення суд, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України належним чином мотивував.

З урахування наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання, навіть при наявності усіх обставин, які пом'якшують покарання та на які є посилання у касаційній скарзі захисника, відповідає вимогам ст. ст. 50, 65, 70 КК України є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів, тому не вбачає підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, та для звільнення засудженого від його відбування з випробуванням.

При перевірці матеріалів справи істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень по справі не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Приморського районного суду міста Одеси від 10 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26 грудня 2013 року щодо засудженого за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України ОСОБА_2 залишити без зміни.