Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Наставного В. В.

суддів: Літвінова Є. В., Щепоткіної В. В.

з участю прокурора Кравченко Є. С.

засудженого ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2014 року стосовно нього,

Вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 12 квітня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз - 19.11.2010 року вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 2 (двох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі, звільненого 24.02.2012 року по відбуттю строку покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 (три) роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Вироком вирішено питання про стягнення судових витрат та щодо речових доказів.

Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2014 року вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 23 серпня 2012 року, приблизно об 11 годині 30 хвилин, діючи за попередньою змовою із невстановленими слідством особами знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1, де тимчасово проживали, шляхом пошкодження дверної скоби, проникли у приміщення сусідньої кімнати, у якій тимчасово проживала ОСОБА_2, звідки таємно викрали матеріальні цінності та косметику, чим спричинили потерпілій матеріальний збиток на загальну суму 21341 грн. 54 коп.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оскаржуючи фактичні обставини справи, доведеність його вини у скоєному злочині та правильність кваліфікації дій, просить вирок апеляційного суду змінити, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі. В обґрунтування скарги зазначає, що судом не було враховано, що він вину визнав, щиро розкаявся, частково відшкодував матеріальні збитки, має на утриманні вагітну дружину, а також думку потерпілої, яка просила суд суворо його не карати.

В клопотанні засуджений ОСОБА_1 просить звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18)

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав касаційну скаргу, просив звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) ; думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги та клопотання про застосування до ОСОБА_1 Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) , оскільки з матеріалів кримінальної справи не видно чи застосовувалась до засудженого раніше амністія, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та клопотання, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України підтверджуються дослідженими та належно оціненими судом доказами і засудженим не оскаржуються.

Посилання засудженого на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок суворості є непереконливими.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Як видно з матеріалів справи судами, не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено із порушенням вказаних вимог закону.

Так, суд апеляційної інстанції, поряд із ступенем тяжкості вчиненого злочину, врахував конкретні обставини справи, визнання засудженим своєї вини, щире розкаяння, а також дані про особу винного, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, рецидив злочину, як обставину, що обтяжує покарання.

Водночас суд визнав неможливим застосування інституту звільнення від відбування покарання. Таке рішення є вмотивованим і не викликає сумнівів у його правильності. Посилання у скарзі засудженого на зворотнє, залишення поза увагою пом'якшуючих обставин, отже і надмірну суворість призначеного покарання не ґрунтується на матеріалах кримінальної справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та вважає, що саме таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими.

Клопотання засудженого ОСОБА_1 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про амністію у 2014 році" амністія не застосовується до осіб, зазначених у ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні". Згідно з п. "в" ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія не застосовується до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше був засуджений за вчинення тяжких злочинів, а саме:

- 30 жовтня 2006 року вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за ст.ст. 395, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі;

- 19 лютого 2014 року вироком Апеляційного суду Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Виходячи з вищевикладеного, до ОСОБА_1 не може бути застосований Закон України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) .

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду при розгляді справи постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення колегією суддів не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК (4651-17) , колегія суддів,-

Касаційну скаргу та клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2014 році" (1185-18) засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 19 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_1 залишити без зміни.