Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Орлянської В.І., суддів: Кравченка С.І., Літвінова Є.В., за участю прокурора Кравченко Є.С., розглянула у відкритому судовому засіданні 31 липня 2014 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2011 року щодо ОСОБА_4 Зазначеним вироком засуджено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого що немає судимостей, за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки та покладенням на нього виконання обов'язків, передбачених п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. Вироком суду також вирішено долю речових доказів та судових витрат по справі. Згідно з вироком ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що він 05 травня 2010 року в період часу з 23 години 00 хвилин по 23 годину 30 хвилин, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи існуючими правилами поведінки та нормами моралі, демонструючи свою явну неповагу до суспільства, діючи з виключним цинізмом, який виразився у тому, що він наніс із заздалегідь придбаного аерозольного балончика лакофарбовою речовиною синього кольору напис непристойного змісту: "Где тут сортир?!!" не п'єдесталі пам'ятника Ф.Е. Дзержинському, що розташований на площі Свободи у м. Запоріжжя, та який згідно висновку експерта, має певну історичну цінність. У цей час, невстановлена досудовим слідством особа, також нанесла із заздалегідь придбаного аерозольного балончика лакофарбовою речовиною жовтого кольору пляму розмірами 0,2 х 0,4 м в нижній поясній частині вказаного пам'ятника. Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_4, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідство особою, пошкодив майно, що перебуває на балансі комунального господарства Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, заподіявши тим самим вказаному підприємству матеріальну шкоду на суму 1985 грн. В апеляційному порядку вирок суду не переглядався. У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінально - процесуального закону. Стверджує, що вирок суду не відповідає вимогам статей 323, 334 КПК. Зазначає, що під час судового слідства у даній справі мотиви дій засудженого досконало не досліджувались, зокрема те, що ОСОБА_4 вчинив такі дії не з хуліганських спонукань, а з політичних мотивів і умислу на образу суспільства він не мав.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу у повному обсязі, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Органи досудового слідства, пред'явивши обвинувачення ОСОБА_4 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується винятковим цинізмом, за попередньою змовою групою осіб, всупереч вимогам ст. 22 КПК України не вжили всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного та об'єктивного розслідування справи, а суд, розглядаючи справу, не дослідив усієї сукупності доказів по справі, не дав їм належної оцінки, що вплинуло на прийняття по справі передчасного судового рішення про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Так, стаття 296 КК України визначає хуліганство, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

З об'єктивної сторони хуліганство є суспільно небезпечною дією, що грубо порушує громадський порядок. Такими закон визнає тільки дії, які спричинили істотну шкоду особистим чи суспільним інтересам і відрізнялися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Зміст грубості порушення громадського порядку слід визначати з урахуванням характеру хуліганських дій, їх наслідків, місця і тривалості їх вчинення, кількості потерпілих, їх віку, стану здоров'я, суттєвості порушення їх інтересів або інтересів підприємств, установ, організацій. Аналіз цих обставин потрібен і для з'ясування наявності особливої зухвалості або виняткового цинізму, що є основними і обов'язковими показниками грубого порушення громадського порядку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій.

Хуліганство, яке супроводжувалось винятковим цинізмом, можуть бути визнані дії, поєднані з демонстративною зневагою до загальноприйнятих норм моралі, наприклад проявом безсоромності чи грубої непристойності, знущання над хворим, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані, та ін.

Зазначені обставини органами досудового слідства і судом з належною повнотою встановлені не були.

Так, як на докази винуватості ОСОБА_4 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом органи досудового слідства і суд послалися на показання свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколи очних ставок, протокол огляду місця події, довідку із управління культури, довідку із відділу комунального господарства, висновок судово - мистецькознавчої експертизи тощо.

В той же час, органи досудового слідства і суд не дали їм належної оцінки для визначення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_4 умислу на вчинення інкримінованого йому злочину саме з хуліганських мотивів.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_4 на досудовому слідстві, будучи у якості обвинуваченого, частково визнавав свою вину та зазначав, що його дії були не з хуліганських мотивів, а із політичних, оскільки були направлені на протест в сторону комуністичної партії. Також пояснював, що умислу на образу суспільства він не мав, не погоджувався, що скоїв хуліганські дії.

На зазначені показання ОСОБА_4 органи досудового слідства та суд не звернули уваги і не дали їм у сукупності з іншими доказами по справі відповідної оцінки, необхідної для з'ясування наявності чи відсутності в його діях суб'єктивної та об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, а також такої кваліфікуючої ознаки як скоєння злочину за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою.

Таким чином, касаційна інстанція вважає, що під час досудового слідства, всупереч ст. ст. 22, 64 КПК України були поверхнево досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, на що не звернув уваги суд, а тому вирок місцевого суду підлягає скасуванню.

А з урахуванням того, що зазначена неповнота досудового слідства не може бути усунута судом самостійно в судовому засіданні, то справа підлягає направленню на нове розслідування.

Під час нового розслідування необхідно повно та об'єктивно дослідити обставини справи, виконати необхідні слідчі дії з урахуванням вимог ст.ст. 22, 64 КПК України, та залежно від отриманих результатів розслідування прийняти законне та обґрунтоване рішення стосовно наявності чи відсутності у діях ОСОБА_4 інкримінованого складу злочину.

Керуючись статтями 394- 396, 398 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2011 року щодо засудженого за ч. 2 ст. 296 КК України ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на нове розслідування.