Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Пойди М.Ф., Бех М.О.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150070001693, за обвинуваченням

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2013 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15 жовтня 2013 року вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 15 липня 2013 року о 18-40 год. біля будинку № 47 на вул. Пасічній у м. Львові знайшов та незаконно придбав без мети збуту два згортки з наркотичним засобом - канабісом (марихуаною), вагою 6,36 г в сухому стані, та став незаконно при собі зберігати до їх виявлення та вилучення під час затримання працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 із закриттям кримінального провадження щодо нього на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Звертає увагу, що засуджений добровільно звернувся до лікувального закладу та пройшов курс лікування від наркоманії, тому суд на підставі ст. 44 КК України мав звільнити його від кримінальної відповідальності. Вважає, що висновок суду про неможливість звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв'язку з тим, що засуджений звернувся на лікування після порушення кримінальної справи, суперечить вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка вважала, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставила за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у судовому засіданні захисник ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв'язку із тим, що він добровільно пройшов курс лікування від наркоманії.

На обгрунтування клопотання захисник надав довідку Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру № 2874 від 31 липня 2013 року, з якої вбачається ОСОБА_1 з 16 липня 2013 року по 25 липня 2013 року перебував на лікуванні з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання канабіоїдів. Згідно з довідкою засуджений добровільно звернувся та пройшов курс лікування від наркоманії.

Суд дійшов висновку про необгрунтованість клопотання. При цьому послався у вироку на наявність в матеріалах кримінального провадження довідки того ж медичного закладу № 2722 від 17 липня 2013 року про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у диспансері. Крім того, суд врахував, що засуджений звернувся за лікуванням лише після виявлення кримінального правопорушення правоохоронними органами.

При цьому поза увагою суду залишилося те, що ч. 4 ст. 309 КК України є спеціальною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності і не містить жодних умов для її застосування, крім тих, що стосуються кваліфікації дій винного та добровільності лікування від наркоманії. Зокрема, законом не передбачено, щоб винний перебував на обліку у нарколога та звернувся б до лікувального закладу до порушення щодо нього кримінальної справи за ч. 1 ст. 309 КК України.

Висновки суду про відсутність даних щодо звернення ОСОБА_1 за лікуванням від наркоманії та про те, що йому не встановлено діагноз "наркоманія" є безпідставними, оскільки довідка Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру № 2722 від 17 липня 2013 року, на яку послався суд в обгрунтування свого рішення, такої інформації не містить. У довідці йдеться лише про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у диспансері.

Довідку Львівського обласного державного клінічного наркологічного диспансеру № 2874 від 31 липня 2013 року, що була надана захисником, було досліджено судом в судовому засіданні, однак, належної оцінки їй надано не було.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи справу за апеляцією захисника ОСОБА_2, залишив поза увагою помилки, які були допущені судом першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. На підставі наведеного, суд касаційної інстанції не вправі прийняти рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, про що йдеться у касаційній скарзі.

Таким чином, у зв'язку з порушенням кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність судові рішення щодо ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 436 КПК України підлягають скасуванню із призначенням нового розгляду у суді першої інстанції. Під час нового розгляду суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону, урахувати вищенаведене та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 20 серпня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 15 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.