5-2686км14 Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілої, скоєне на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин - 31.07.2014 Прийняття

у касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 просить вирок та ухвалу скасувати, а кримінальне провадження щодо неї закрити за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України. Вказує на невідповідність висновків судів обох інстанцій фактичним обставинам справи та допущене місцевим судом порушення її права на захист. Крім того, вказує на безпідставне задоволення цивільного позову, оскільки визначені судом розмір моральної та матеріальної шкоди не підтверджуються матеріалами провадження. Вважає, що призначене їй покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення її особі внаслідок суворості. Вказує на відсутність зафіксованого судового провадження в суді першої інстанції на технічному носію інформації, чим допущено порушення вимог ст. 412 ч. 2 п. 7 КПК України.

Вироком Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2013 року ОСОБА_4 визнано винуватою і засудженого за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 1 113 грн. 12 коп. матеріальної шкоди та 2 500 грн. моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 01 грудня 2012 року близько 13 год. 30 хв., перебуваючи по вул. Одеській смт. Чорнобай Черкаської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно нанесла один удар рукою в обличчя ОСОБА_5, від чого остання впала на землю, після чого ОСОБА_4 продовжила наносити удари ногами по голові ОСОБА_5, в результаті чого остання отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад її здоров'я.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2014 року вказаний вирок місцевого суду залишено без зміни, а апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_4 - без задоволення.

Заслухавши доповідача, доводи засудженої про підтримання касаційної скарги, доводи прокурора про заперечення проти касаційної скарги та законність і обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженої не підлягає задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженої, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суд дотримався вимог зазначеного закону.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 та доведеності її вини у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_5, яка чітко вказала на послідовність нанесення їй ударів засудженою, на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, при цьому остання підтвердила факт сварки та те, що ОСОБА_4 наносила потерпілій удари по голові, а встановленим обставинам дав відповідну оцінку. Крім того, на підтвердження винуватості засудженої у вчиненні злочину суд обґрунтовано послався на висновок експертизи та інші зазначені у вироку докази, які узгоджуються між собою, дав їм належну оцінку і прийняв мотивоване рішення. Встановивши фактичні обставини, суд дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України.

Доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_4 про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного їй покарання.

З матеріалів провадження вбачається, що при призначені засудженій покарання місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, суд першої інстанції врахував, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_4 визнано винуватою і засуджено, відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, дані про її особу, яка за місцем проживання характеризується задовільно, перебуває зі своїми сусідами у конфліктних відносинах, є пенсіонеркою, раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання, судом встановлено не було.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про можливість призначення засудженій покарання у виді штрафу, яке є найменш суворим із визначених санкцією частини 2 статті 125 КК України видів покарань, визначивши його ближче до мінімального розміру.

При цьому суд при призначенні покарання врахував обставини, на які є посилання в касаційній скарзі.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_4 на вирок районного суду, її доводи щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та суворості призначеного покарання, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, перевірив і залишив без задоволення, навівши в ухвалі докладні мотиви такого рішення. При цьому апеляційний суд вказав про те, що місцевий суд обґрунтовано дав критичну оцінку показанням обвинуваченої про те, що вона не наносила ОСОБА_5 тілесні ушкодження, а остання та свідки обмовляють її. Крім того, апеляційний суд зазначив, що при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_5, суд першої інстанції дотримався вимог ст. 129 КПК України і вірно прийшов до висновку про його задоволення, оскільки в матеріалах провадження наявні усі медичні документи та чеки, що підтверджують розмір завданої шкоди.

Необґрунтованими визнав апеляційний суд і доводи засудженої щодо порушення її права на захист місцевим судом, пославшись на заяву самої ОСОБА_4 від 03.10.2013 року (т. 1 а.с. 175-176) про відмову від послуг адвокатів, належним чином мотивувавши таке своє рішення.

Врахувавши усі обставини у їх сукупності, апеляційний суд зробив висновок про безпідставність доводів апеляційної скарги засудженої, з такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів.

Рішення апеляційного суду належним чином мотивовано, а його ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження наявний технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції (т. 1 а.с. 86), а отже доводи засудженої щодо його відсутності є безпідставними.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_4 та правильність кваліфікації її дій.

Об'єктивних даних, які вказували б на вчинення злочину за інших обставин, або які б вказували на відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень та закриття кримінального провадження не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, колегія суддів

вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 жовтня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2014 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої - без задоволення.