Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - судді Квасневської Н.Д.,

суддів Бех М.О., Кульбаби В.М.,

при секретарі Гладкіх Л.М.,

за участю прокурора Сорокіної О.А.

розглянувши в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050390002114, за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

Вироком Краматорського міського суду Донецької області від 25 жовтня 2013 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,

уродженця с. Хорогочі Тиндінського району Амурської області Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1, не судимого,

- засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якої постановлено ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2014 року, відносно якої судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

Вироком Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2014 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасовано в частині призначеного покарання та призначено засудженому покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах, що є аналогічними за своїм змістом, засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_3 порушують питання про зміну вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання. Посилаються на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого правопорушення та особі засудженого, порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважають, що апеляційний суд у повній мірі не урахував обставини, що пом'якшують покарання засудженого, тому дійшов необґрунтованого висновку про неможливість його виправлення без відбування покарання та безпідставно скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання. Просять звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, застосувавши щодо нього ст. 75 КК України. Звертають увагу, що у вироку апеляційного суду неправильно роз'яснено порядок його оскарження.

Вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 8 червня 2013 року приблизно о 23.30 год., знаходячись біля під'їзду № 4 будинку № 17 по вул. Гв. Кантемирівців м. Краматорська Донецької області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у відповідь на зауваження ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу порушення громадського порядку, діючи групою осіб з ОСОБА_2, з хуліганських мотивів, з особливою зухвалістю, з метою спричинення тілесних ушкоджень, відбив горлянку скляної пляшки, тим самим пристосував предмет для нанесення тілесних ушкоджень, та завдав нею не менше одного удару в область голови потерпілого ОСОБА_4, після якого останній впав на землю. Коли потерпілий намагався встати з землі, ОСОБА_2 штовхнула його у груди, а ОСОБА_1 сів на останнього зверху та наніс йому не менше одного удару розбитою скляною пляшкою в область голови. Хуліганські дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжувалися не менше 20 хвилин та були припинені втручанням ОСОБА_6

Заслухавши доповідь суді, думку прокурора, який вважав, що для задоволення касаційних скарг немає підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційних скарг про те, що апеляційний суд необгрунтовано дійшов висновку щодо неможливості виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, внаслідок чого обрав йому покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, є безпідставними.

З вироку суду апеляційної інстанції вбачається, що, перевіряючи вирок за апеляційною скаргою прокурора, який посилався на м'якість призначеного засудженому покарання, апеляційний суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, в повній мірі не врахував обставини, що впливають на покарання засудженого. Зокрема, суд лишив поза увагою те, що засуджений вчинив тяжкий злочин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, як знаряддя злочину засуджений використав розбиту пляшку, злочинні дії ОСОБА_1, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, були зупинені лише силами іншої особи. За таких обставин, рішення суду апеляційної інстанції про скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання є обґрунтованим.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства. Скасовуючи вирок місцевого суду в частині застосування щодо засудженого ст. 75 КК України, апеляційний суд навів підстави для прийняття такого рішення.

Неправильне зазначення судом апеляційної інстанції порядку оскарження вироку апеляційного суду, не вплинуло на обгрунтованість прийнятого апеляційним судом рішення та не позбавило учасників судового розгляду права на оскарження судового рішення.

Підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційних скарг засудженого та захисника колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 376 КПК України, колегія суддів,

Вирок Апеляційного суду Донецької області від 17 січня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.