Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Широян Т.А., Леона О.І.,

за участю:

прокурора Саленка І.В.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 липня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За даним вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 20 вересня 2011 року біля 21.30 год. за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння під час сварки виштовхав ОСОБА_2, який випадково потрапив до його помешкання, на загальний коридор першого поверху вказаного будинку, де умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс останньому чисельні удари кулаками та ногами в область голови і тулуба, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, від яких той помер.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити судові рішення щодо нього та застосувати ст. 69 КК України до призначеного покарання. Стверджує про відсутність у нього умислу завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а тому вважає, що його дії слід правильно кваліфікувати як перевищення меж необхідної оборони від злочинного посягання потерпілого на його житло. Вказує у зв'язку із цим на неповноту та однобічність судового слідства і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також на невідповідність вироку і ухвали вимогам кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, думку прокурора щодо безпідставності касаційної скарги засудженого, доводи засудженого на підтримку поданої ним касаційної скарги з підстав, викладених у ній, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 398 КПК України до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у ст. 369 КПК України щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. У зв'язку з наведеним доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Згідно зі ст. 67 КПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, висновки про доведеність вини ОСОБА_1, який свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 121 КК України місцевий суд зробив на підставі зібраних у справі та детально досліджених у судовому засіданні доказів у їх сукупності та взаємозв'язку.

На спростування доводів засудженого про те, що він діяв у межах необхідної оборони, суд у вироку навів показання свідків по справі, зокрема: сусідки засудженого ОСОБА_1, ОСОБА_3, яка була очевидцем побиття ОСОБА_1 потерпілого, коли останній наносив по лежачому на підлозі коридору потерпілому удари по голові та тулубу, незважаючи на його прохання припинити побиття; показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (працівники міліції) та оголошені з дотриманням вимог ст. 306 КПК України показання свідків ОСОБА_6 (працівник міліції), а також слідчого ОСОБА_9, які безпосередньо затримали ОСОБА_1 за підозрою у побитті потерпілого ОСОБА_2 та проводили з ним первинні слідчі дії, під час яких ОСОБА_1 зізнався у вчиненому, детально розповівши про обставини вчиненого злочину.

Показання зазначених свідків об'єктивно підтверджено даними протоколів огляду місця події та одягу засудженого, що містить біологічні сліди потерпілого, висновками судово-медичної експертизи щодо локалізації, характеру, ступеню тяжкості виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень, механізму їх утворення та причин настання його смерті, уточненими під час допиту експерта.

При цьому суд належним чином, із посиланням на відповідні докази, мотивував свої висновки про те, що ОСОБА_1 вчинив цей злочин у стані алкогольного сп'яніння, та спростував доводи засудженого про те, що той діяв у межах необхідної оборони і перевищив їх.

Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненому ним злочині та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу за апеляцією засудженого, яка за змістом та вимогами аналогічна його касаційній скарзі, та відповідно до вимог ст. 377 КПК України виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо останнього законним і обґрунтованим.

При цьому апеляційним судом належним чином було спростовано і доводи засудженого про порушення його права на захист та застосування до нього незаконних заходів із метою примусити обмовити себе.

Викладені в ухвалі мотиви про визнання доводів апеляційної скарги засудженого безпідставними колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані, що характеризують особу засудженого, та інші обставини, дотримався вимог ст. 65 КК України і призначив ОСОБА_1 необхідне й достатнє для його виправлення покарання та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстав для застосування до призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання положень ст. 69 КК України колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою безумовне скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11,15 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 31 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року щодо нього - без зміни.